За словами художника, він продовжує ілюструвати історії на тему морального релятивізму в так званому світі мистецтва. Автор намагається створити альбом девіацій, злочинів, самогубств серед гравців на полі мистецтва. Костирко у своїх роботах звертається до образів таких митців як Джексон Поллок, Вівіан Маєр, Зенг Фанджі.
У виставковому проєкті «Приховане» Володимир Будніков знов і знов ставить питання до видимого, затуляючи те, що у мистецькому творі звично перебуває на видноті. Замість того, щоб належним чином представити свої роботи для публічного огляду, художник майже скрізь ховає або затінює їх чільну сторону, беручи під сумнів головування так званого обличчя твору.
Виставковий проєкт “Крокі" — це полілог Анни та Сергія Звягінцевих зі своїми чужими стежками, про право повторювати їхні шляхи, про легітимність такого повтору. Кожен із художників використовує свої методи привласнення цих шляхів. Сергій — досліджує фрагменти життєвих історій — уламків істини, які трапляються під ногами на стежках, куди ступає нога його батька, а потім і його. На стежках, які протоптані іншими. Анна Звягінцева збирає свої чужі стежки у карти. Когнітивне мапування власного досвіду проходження протоптаними стежками накладається на достовірний відбиток Подолу, який Анна фіксує у глині разом із картографом.
У проекті «хтонічні хроніки» я намагаюсь слідувати досліджуваній мною раніше темі етнографічних ревізій, проте, намагаюсь, без привязки до локального, уявити систему альтернативної реальності через призму вигаданої антропології, яка, знаходячись в міфологічній площині поза часовими межами, здатна рефлексувати на сьогодення та майбутнє.
