Останній тиждень виставки

Київ. Арт-центр Я Галерея

Наближення і віддалення

Наталія Лялюк

01.11.2017 – 25.11.2017

Наталія Лялюк

Наталія Лялюк досягає особливої форми щирості у своїй творчості, де не відкидає жодного етапу важкого співіснування з реальним. Й демонструє, як можна перебувати в умовах постійного вагання: не применшуючи жодну з полярних ситуацій життя та смерті, вміти обирати (й час від часу змінювати) власну дистанцію до кожної з них.

Виставка Київ Арт-центр Я Галерея
Графік роботи: 10:00-19:00

“Подивіться на війну та теракти, усвідомте наскільки це жахливо" – промовляють до відвідувачів різноманітних виставок більшість творів, які звертаються до теми масового насилля. Один аспект втрачається: розуміння страхіть воєнних подій вже притаманне переважній кількості людей. Радше бракує відповіді на питання: як з тим жити тут і зараз? Адже дві ситуації – комфорт повсякдення та постійний потік фактів насилля в інфопросторі – утворюють дисбаланс бажаного та реального, з чим кожному потрібно якось співіснувати.

Художнє висловлювання так само не зможе оминути цієї проблематики. Наївно вірити в неідеологізоване чи аполітичне мистецтво. Водночас, кожен митець чи мисткиня є невідокремленими від свого побуту, того людського та звичного, що оточує їх щодня.

Привабливість нової виставки україно-канадської художниці Наталії Лялюк – у відвертості творчого акту. Нас оточують фрагменти подорожей, знайомі авторці обличчя, пейзажі, що майже в форматі щоденнику фіксують враження художниці. Але за усім близьким і трохи ностальгійним (багато робіт Лялюк нагадують яскраві спогади, з якими не хочеться розлучатися), проривається жахаюче насилля, часто далеке та сенсаційне. Тож, які зв'язки утворюються між несумісними, протилежними за нашим сприйняттям сценами?

Наприклад, подивимось на зображувальні прийоми Наталії Лялюк. Влітку 2015 року художниця поїхала до озера Россо в Онтаріо, де створила цикл творів: тіла людей, які насолоджуються відпочинком, вписані у літні безтурботні пейзажі. За кілька місяців до цього увага Лялюк була зосереджена на зовсім іншій темі. Під враженням від фотохроніки теракту в кенійському університеті міста Гарісса, авторка переосмислює насильницьку смерть через мистецтво. Тіла вбитих заручників – такі самі, як і тіла відпочиваючих на канадському озері. Червоні, схематичні обриси повторюються в обох серіях. Фактично, лише контекст утворює смисли подій, наявне тло обумовлює політичність того чи іншого тіла.

Таким чином, це є запереченням можливості компромісу або “золотої середини" в ситуації, коли одна сутність приналежна до абсолютно протилежних світів. Коли єдиний справжній, абсолютний перетин цих векторів – смерть людського тіла. Робота з подібною проблематикою передбачає амбівалентний підхід: то максимально наближатися до жахливого й смертоносного, то віддалятися від нього, вдаватися до ескапізму й тікати в комфортне існування; а згодом, відчувши неможливість заплющувати очі – знову скорочувати дистанцію й приймати свої страхи.

Наталія Лялюк досягає особливої форми щирості у своїй творчості, де не відкидає жодного етапу важкого співіснування з реальним. Й демонструє, як можна перебувати в умовах постійного вагання: не применшуючи жодну з полярних ситуацій життя та смерті, вміти обирати (й час від часу змінювати) власну дистанцію до кожної з них.

Поліна Ліміна


Автор

Народилася в 1968 році в Києві.

Із 1983 до 1986 року навчалась у Художній студії Ольги Крилової.

У 1993 році закінчила факультет дизайну та книжкової ілюстрації Київського політехнічного університету.

­­­Авторка та учасниця численних персональних та групових проектів в Україні, Канаді, Німеччині, США та інших країнах світу. Працює переважно в живописі й кераміці.

Виставки автора
02.09.2015 – 21.09.2015
Виставка Київ Арт-центр Я Галерея