Дніпропетровськ. Арт-центр Я Галерея

Ненажерлива

Ніна Мурашкіна

18.06.2015 – 31.07.2015

Ніна Мурашкіна

Проект "Ненажерлива" Ніни Мурашкіної - це чуттєва та інтимна експозиція, що демонструється у дніпропетровському арт-центрі Я Галерея. Натхненниками художниці стали такі митці як Луїза Буржуа та Аннет Месаже.

Виставка Дніпропетровськ Арт-центр Я Галерея

«Ненажерлива» – перша експозиція Ніни Мурашкіної у дніпропетровському арт-центрі Я Галерея. Проект візуалізує досвід сприйняття інтимної сфери художниці, натхненної творчістю сучасниць – Луїзи Буржуа та Аннет Месаже. Вибудовуючи тісний зв'язок між об'єктами, живописом та колажами, авторка доповнює експозицію власними мемуарними текстами, які ще більш ущільнюють та насичують простір «Ненажерливої».

За словами Ніни Мурашкіної, у проекті «все починається з Лялечки» ­– гротескного інсталяційного автопортрету у вигляді сороканіжки, що переходить у ще один автобіографічний об'єкт – «Ненажерливу». Контрапунктом до представлених інсталяцій виступають алегоричні живописні роботи та серія колажів «Дощ із Чорних Овалів».

Подібний діалог між живописною площинністю та об'ємністю свідчить про бажання художниці промасувати тіло власних сновидінь та відчути їх м'язистість наяву. Працюючи з нейлоном та капроном, пір'ям та образами з дитинства у вигляді ляльок, художниця віднаходить свою особистісну приналежність до їх численних фактур, крізь які оголюється уся суть повнокровної жіночності та ненаситності.

Катерина Носко


Проект «Ненасытная» вдохновлен творчеством Луизы Буржуа и Аннет Мессаже.

Если быстро съесть яблоко и потом посмотреть на небо, ощутишь вкус крови похожий на кровь во рту...

Иду внутрь. Обнажая нескромное, тем и интереснее идти дальше.

Объем для меня стал чем-то воплотимым из снов – тем, что можно потрогать. Важна фактура, капли воды, как пот, что струится паром сверху, как горячий чай с выветрившейся водкой.

Зубы, похожие на нечищеный искусственный жемчуг, неровный атлас комбинаций моей бабушки, важность «бельевого» как то, что ближе всего к телу.

К телу, которое трогают перьями мертвого страуса.

Образ большой сороконожки, многоножки со стажем родился из образного выражения – «пошевелить лапками». Даже если упасть на спину, активно шевелить этими лапками, можно перевернуться и приползти, взлететь к цели.

То есть, это автопортрет.

Но образ. Жестокий, гротескный.

Этому существу надо питаться.

Её пища – черные овальные «герои-героини», которых можно проглотить или размножить.

Всё это со вкусом из «детства под столом», когда пришли гости, уселись за стол, а ты под ним, следишь за тем, что происходит изнутри. Когда разбросаны игрушки, и их не хочется собирать!

Самое интересное.

Может быть, кровожаден цвет, резкость металлической проволоки. Но они, как гвоздь на который неожиданно становишься в туфлях, а оттуда медленно протекает кровь...

Может, это шизофрения, но из-за ненасытности один мой кавалер в темном мраке кинотеатра озвучил своё намерение сдать меня в бордель, потому как не справлялся.

Это страшно и смешно. Смотрели мы Альмодовара. С тех пор люблю его. И иду в параллели – страшно и смешно.

Слёзы превратились в хрустальные капли от люстры. Их много и они бьются!

Нейлон и капрон обволакивают проволоку, чтобы не так больно.

А от «Радости» до «Унижения» один шаг.

Ніна Мурашкіна

Автор

Народилася в 1985 році в Донецьку.

У 2005 році закінчила Донецьке художнє училище (кафедра графічного дизайну), а в 2009 році – Харківську академію дизайну та мистецтв (монументальний живопис, майстерня В. М. Гонтаріва).

У 2011 році навчалася в Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури (спеціальність: "Художник-постановник театру і кіно").

01.09.2010 – 27.09.2010
Виставка Київ Арт-центр Я Галерея, Хорива 49Б