Історії успіху — віднайдені цінності — прориваються в праймтайм телеканалів, на перші шпальти ранкових газет чи банери контекстної реклами в соцмережах. “Я маю відповідь і хочу поділитися із вами!", — урочисто проголошує білозубий і засмаглий ноунейм чи солідний анонім в окулярах з роговою оправою, безсоромно крадучи нашу увагу. Спокуса скористатися підказкою про те, куди бігти в пошуках правди, зростає. Кожен відчував секундну напругу передчуття, ловлячи поглядом умовну кнопку “ХОЧУ ПІЗНАТИ ІСТИНУ".
Туман сходить, ми залишаємось без відповідей. Пошуки тривають. У якомусь середньовічному кодексі задекларовано: “У самурая немає цілі, — є лише шлях". Тут же поруч асоціативно виникають слова Кобзаря і спрямовують нас до висновку, що пошук істини — справа глибоко особиста. Суть у тому, що оточує конкретну людину. З такою інтенцією був створений проєкт Олександра Короля “Присутність". Модель взаємодії з множиною цінностей, що розкривається в експозиції, — суб'єктивна. Разом із тим, вона зрощена в просторі та часі, в якому перебуваємо ми. Тому, без сумніву, на неї можна озирнутися.
Проєкт Короля — це повернення до початку, туди, де розпочинається засвоєння сутностей світу. Цикл життя до смерті, вихід із та повернення до землі. Кожен об'єкт в експозиції розповідає історію нетривкого моменту переживання, емоції, підготовки до дії й самої дії. Тотальне повернення до начал — це і про спостереження за природою, за стихією. Переживання епіфанії при зустрічі з буденним, простим, базовою й невіддільною умовою буття всього живого.
"Присутність» натякає на наближення до дороговказу. До відповіді ще далеко, але розуміння, куди рухатись, які питання варто поставити собі на цьому шляху вже потрохи оприявнюються. В основі проєкту — невідворотне усвідомлення скороплинності та мінливості, що поміщається у кожну роботу поруч із крихкими образами сутностей. Відкидаючи множину правди, повертаючись до її архе, Олександр Король стає невипадковим свідком присутності в ній істини.
Марина Богуш