Київ. Арт-центр Я Галерея, Волоська 55/57
Розмови
Андрій Сагайдаковський
09.11.2011 – 05.12.2011
На геополітичній території, що нестійко балансує між цінностями західної та східної культур, в арт-центрі Я Галерея відкрилася виставка Андрія Сагайдаковського Розмови. Вже протягом двох років його поштова скринька приймає листи від японця. Японець – художник-графік, який скрупульозно висилає поштівки зі своїми роботами у Львів. У свою чергу, Сагайдаковський, встановлюючи зв'язок, відповідає йому власними картками. З цього міжкультурного листування виник задум експозиції з назвою Розмови. Сагайдаковський каже: «Сумніваюся, що діалог із японцем вийде, але треба спробувати. Бо ж спроби встановлення подібного діалогу вже були».
У графічних роботах Йозефа Бойса ми натрапляємо на форми круга і хреста, де круг є архетипом азійського буття, а хрест – європейського. Усілякі лінії, кути, системи і перехрестя представляють західні культурні структури; кола, купола, сфери та диски є прообразами східних культур. Другий приклад: текст німецького філософа Мартіна Гайдегера «З діалогу про мову. Між японцем та запитуючим». У розмові на півсотню сторінок філософ та японець не знаходять спільної мови, оскільки спілкуються за схемою «один каже одне, інший – друге». Коли мова торкається питань мистецтва, японець застерігає Гайдегера: «Ви вже назвали, що саме вам заважало: мова діалогу була європейською; осягнути й осмислити потрібно було східноазійське єство японського мистецтва». Однак ця формула непорозуміння, що може виникати при будь-якій розмові, а в діалозі між європейською та азійською культурами – тим більш, не є для Сагайдаковського фатальним глухим кутом. «Процес іде!» – утверджує художник.
У галерейному приміщенні листівки японця складають композицію в формі круга. Килими навколо ведуть діалог європейською мовою. На поверхні килимів розгортаються майже батальні суперечки між трафаретним шрифтом та вільним почерком, між системою та людиною, між людиною та природою. Страждання юного Гете проходять у битві з шаблоном «Не гризи нігті» на полі протистояння романтизму і класицизму. Природа, що перейшла у весняну стадію свого існування, навіть не здогадується про послання веселого танкý, який біля калюжі люди витанцьовують на її честь.
Формула «Процес іде» виражає сутність спроби Сагайдаковського розпочати діалог між культурами – не з метою досягти якогось кінцевого результату, а з метою розкриття самого феномену діалогу. Саме ця двосторонньо спрямована проміжна дія і складає енергію мистецтва: «Процес іде!».
Борис Філоненко