Лувр по-львівськи

«Лувр» – назва провокаційна, амбітна, іронічна водночас.

Ключем до неї є фотоколаж Євгена Равського, на якому він розмістив луврську піраміду перед палацом Потоцьких. Це – візуальна підказка художника, як саме має ставитися Львів до своєї культурної спадщини, який потенціал містить це місто. Це, так би мовити, виклик суспільству, і не тільки у галицькій столиці.

А далі ви потрапляєте у «музей-Лувр» двох львівських майстрів Євгена Равського і Володимира Костирка. Більшість робіт створена в останні роки, коли художники розпочали співпрацю з арт-центром Я Галерея Павла Гудімова. Тут можна побачити картини, що експонувалися в проектах Warner Sisters Present (Київ, 2009), I don't like fish (Київ, 2010), Нові старі майстри (Львів, 2011), і поруч з ними – зовсім нові цикли та інсталяції.

Обидва художники закорінені в традиційному культурному ландшафті Львова. Обидва – традиційної орієнтації. Любов до живописного ремесла, інтелектуальна гра на полі історії мистецтв стали ґрунтом для діалогу двох індивідуальностей.

Равський промовляє мовою Караваджо. Від спрощеної вільної манери 1990-х він відійшов у напрямку вималюваних-викінчених полотен, музейних постановочних композицій. Контрасти світла і тіні, драперії, червоний краплак – кров і театр. Його світ – це чоловічий світ боротьби і сили, що не змінився, хоч обладунки античних героїв давно поступилися джинсам і шкіряним курткам байкерів. Їх потіснили клерки і службовці, але цей світ існує – прихований, маргінальний. «Іліада» на львівській бруківці – театр і туга за величним.

Костирко віртуозно використовує мову бароко і рококо: фрагментарно, лаконічно, акцентуючи деталь. Він перейшов караваджизм на початку 2000-х, вправляючись в техніці, і тепер полюбляє мінімалізм сюжету і кольору. На білому полотні несподівано вводить фрагмент «старого» живопису з лесируванням і мереживом кракелюру. Еротика й іронія – дуже часто Костирко поєднує їх, підсилюючи цим поєднанням. На кінчику язика, в багатозначності означень «біле сухе ординарне» міститься гра художника зі світом людей і предметів.

Інсталяції – продукт львівського мотлоху, випотрошеного зі старих кам'яниць і помешкань. В них відображене минуле життя міста, як цілісного організму, а в окремих предметах – життя окремих людей. Рожевий і голубий кольори «понад усе» пофарбували сучасний соціум, заклопотаний пошуком ідентичностей. Пошарпане крісло в оточенні «теракотової армії» порожніх пляшок з-під кефіру – побутова біографія більшості з нас, тільки в когось вона може вимірюватися ще пляшками з-під горілки, а в когось – з-під кока-коли.

Постмодернізм, цитатність, симулякри – усіма цими термінами можна оперувати, характеризуючи творчість Равського і Костирка. Треба обов'язково додати слова – естетика, смак, майстерність, ерудиція і визнати, що все це – по-львівськи.

Віта Сусак

15.09.2021 – 16.10.2021
Виставка Київ Я Галерея
12.05.2021 – 05.06.2021
Виставка Київ Я Галерея
25.02.2021 – 08.03.2021
Виставка Київ Національний центр «Український дім»
09.12.2020 – 01.02.2021
Виставка Київ Я Галерея