Народився 10 січня 1990 року у Львові. Батько Антон – винахідник, мама Людмила – проєктантка одягу. З дитинства спостерігав, як батьки працюють вдома. Мама створювала довершений одяг від викрійки до пошиття, а батько любив із сином на колінах «крутити телевізори», міг із декількох зіпсутих створити цілком справний.
Василеве дитинство було суто міським, припало на суворі 1990-ті, коли Сихів (спальний район на південному сході Львова) лякав своєю кримінальністю. Василь докладно ділиться своїми дитячими спогадами, називає архітектуру району, у якому зростав, «каратєльной» та щиро радіє, що Сихів змінився. Однією з причин, іронізує художник, була «ставка на релігію» – з'явилося багато церков, молитовних комплексів, що своєю суттю протистоять вуличній агресії.
Василь має двох сестер і обидві реалізовуються креативно: дизайнерка інтер'єрних тканин та колористика і стилістика в б'юті-індустрії. Сам не одразу обрав художній напрям. Спочатку закінчив медичне училище, де на стоматологічних дисциплінах і проявився хист до ліплення, відтак понад чотири роки успішно працював зубним техніком. З часом обрав новий напрям і вступив до Академії мистецтв, скульптурний клас Івана Самотоса, де навчається від 2011 до 2017 року. За іронією долі, Гриневич – один із останніх його дипломників. Затвердивши дипломний проєкт, згадує Василь: «Самотос дивно розчулився, щиро радів і навіть розцілував мене, а на другий день помер…».
«Дипломна робота “На межі” – своєрідна рекурсія, власне дипломна робота про дипломну роботу, смерть студента й народження просто безробітної людини, або народження художника. Це не рельєф і не скульптура, це сплющена скульптура. На захист дипломного проєкту виконав у гіпсі три версії: метрову, 3D-модель і мініатюрну. Це була моя творча робота, Жінка, яка начебто біжить, начебто встає, начебто сидить, дивиться в один бік, спрямована в інший, заламані руки. Все, чого вчив нас Самотос, я майже порушив, балансував на грані, але ще трохи – і це порушення стало б разючим.
У роки навчання я був на Майдані. Під впливом подій виконав двометрову постать Романа Шухевича, яку залишили в Академії (на прохання Івана Самотоса, бо він високо оцінив роботу). Маю 3D-модель Шухевича, міг би навіть тиражувати цю скульптуру. Він реальний, могутній, як танк, універсальний солдат».
