Дереворити Георгія Якутовича до "Тіней забутих предків"

Георгій Якутович пов'язав себе з «Тінями забутих предків» двічі: як художник-постановник кінокартини Сергія Параджанова та як ілюстратор повісті Михайла Коцюбинського. Таке подвійне опрацювання одного твору передбачало різні підходи та методи роботи, що призвело до тривалості теми «Тіней…» у творчості Якутовича. Не варто обмежуватися видимими результатами у вигляді книжкових ілюстрацій та художнього оформлення фільму. Втіленню ідей передували такі події, як ілюстрування іншого твору Коцюбинського «Fata Morgana», подорож до Карпат і самостійне знайомство з культурою гуцулів. Тільки досягнувши певного рівня майстерності, у 1963-у році митець взявся за розробку ілюстрацій до «Тіней…». Та, зробивши усього три гравюри, Якутович був запрошений до праці над фільмом Параджанова. Настільки глибоке занурення у тему сприяло перенасиченості, через що художник бере перерву на декілька років після виходу кінострічки. Оформлення повісті було завершено вже у 1966-у, через два роки після прем'єри фільму.

Георгій Якутович, Зустріч ворогуючих родів, ілюстрація до повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків», 1966, дереворит, 14х10, колекція Сергія Якутовича (Київ)

Книга «Тіні забутих предків» 1967 року з ілюстраціями Якутовича – це, перш за все, творче осмислення та інтерпретація твору. Текст сприймається по-новому вже через авторський поділ повісті на чотири частини, що є сміливим рішенням. Кожна частина відповідає одному життєвому циклу головного героя Івана Палійчука: щасливе дитинство з Марічкою, робота на полонині юнаком, сіра буденність чоловіка з Палагною, кінець життя. Перед початком, на непарних сторінках, розділи виділяються шмуцтитулом – невеликим схематичним зображенням Івана вгорі та цитатою-епіграфом знизу. На зворотній, лівій, стороні розташовується гравюра, яка є узагальненням до розділу, відтворює його найяскравіший образ. Також, протягом повісті, десять дереворитів слугують ілюстраціями до фрагментів тексту. А фронтиспіс є фактично втіленням провідної лінії книги – кохання Марічки та Івана.

Георгій Якутович, Дитячі радощі. Іван та Марічка, ілюстрація до повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків», 1965, дереворит, 15,5х11, колекція Сергія Якутовича (Київ)

У своїх ілюстраціях Якутович уникає індивідуалізації героїв. Увага художника спрямована на розкриття характерів у процесі становлення: перевага надається багатолюдним та динамічним сценам бійки й похорон, взаємодії героїв із природою Карпат, стосункам Івана з людьми. Акценти Якутовича є відгуком на стиль Коцюбинського, який змальовує персонажів завдяки динаміці розповіді та окремим деталям. Та подекуди ілюстрації не слідують тексту і створюють певний контраст: цікавим є майже повна (виключенням є гравюра з танцем Івана та Чугайстра) реалістичність зображуваних героїв, тоді як повість насичена міфічними істотами.

Георгій Якутович, Біля вогнища, ілюстрація до повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків», 1965, дереворит, 14,5х10, колекція Сергія Якутовича (Київ)

Таке відсторонення від фантастичного дозволяє звернутися до контексту доби, коли працював художник. Принципи оформлення цілком відповідали радянській традиції книжкової справи, а засади творчості Якутовича можна розглядати з позицій школи Фаворського. Книга – це не тільки текст, але й матеріальна річ, яка залежить від своєї форми. Дереворити органічно поєднуються з формою самої книги та доповнюють її – техніка ілюстрування обирається не випадково. Притаманним часу було також і звернення до народних мотивів, а тема Карпат надала Якутовичу багатий матеріал для реалізації цього принципу.

Георгій Якутович, Іван у лісі, ілюстрація до повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків», 1965, дереворит, 15,5х10, колекція Сергія Якутовича (Київ)

Не всі задуми митця були реалізовані: багато сцен, зокрема весілля та ворожіння Палагни, не увійшло до видання. Оформлення книги вийшло простим, лаконічним та структурованим. Методи роботи Якутовича над фільмом та книгою відрізняються, перш за все, у кінцевій меті: якщо у першому випадку художник мав у буквальному сенсі проілюструвати задум, то опрацювання повісті потребувала авторського тлумачення та певної абстрактності. Тому і результати двох підходів до одного твору свідчать не про спільність художніх мотивів, а про глибоке різнобічне проникнення у тематику «Тіней забутих предків».

Поліна Ліміна

Георгій Якутович, Молитва вівчарів, ілюстрація до повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків», 1965, дереворит, колекція Сергія Якутовича (Київ)

Георгій Якутович, Кошара, ілюстрація до повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків», 1965, дереворит, колекція Сергія Якутовича (Київ)

Георгій Якутович, Вечір на полонині, ілюстрація до повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків», 1966, дереворит, 16х12, колекція Сергія Якутовича (Київ)

Георгій Якутович, Іван та Палагна, ілюстрація до повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків», 1963, дереворит, колекція Сергія Якутовича (Київ)

Георгій Якутович, Мольфар. Буря, ілюстрація до повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків», 1965, дереворит, 14х10, колекція Сергія Якутовича (Київ)

Георгій Якутович, Остання зустріч, ілюстрація до повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків», 1966, дереворит, колекція Сергія Якутовича (Київ)

Георгій Якутович, Похоронний обряд, ілюстрація до повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків», 1966, дереворит, 14х10, колекція Сергія Якутовича (Київ)

Георгій Якутович, Під Різдво. Іван та Палагна на молитві, ілюстрація до повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків», 1965, дереворит, 14х10, колекція Сергія Якутовича (Київ)

Георгій Якутович, Похорони Івана, ілюстрація до повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків», 1965, дереворит, 14х10, колекція Сергія Якутовича (Київ)