Левинський і Шептицький. Листування. Нові знахідки
У рамках проекту "Рік Івана Левинського" наша команда досліджувала історію Львова й тих, завдяки кому вона житиме у віках. Серед безлічі джерел, найцікавішими знахідками для істориків стали листи. У них присутня безпосередність і відвертість, часто саме вони розкривають справжні мотиви багатьох вчинків адресатів, глибину взаємин і почуттів між ними. Історію теплих стосунків львівської інтелігенції, що розгорталась у листах, можна побачити в експозиції виставки "Іван Левинський. Імпульс".
Постать Івана Левинського досі цікавила здебільшого дослідників історії архітектури й мистецтва, зокрема тих, хто зосереджувався на добі сецесії. Однак вона чекає ще на свого дослідника-історика, який поставив би собі за мету написати його історичну біографію, що буде не менш цікавою за мистецтвознавчі розвідки. Адже унікальність особистості Левинського потребує з'ясування багатьох питань: як формувався світогляд та ідентичність архітектора, під чиїм впливом він зростав? яким був вплив самого Левинського на середовище насамперед галицьких українців? хто належав до кола його спілкування? та інших.
Лист Івана Левинського до митрополита Андрея Шептицького (привітання у день іменин)
13 грудня 1918 р. Львів, з фондів Центрального державного історичного архіву у м. Львові
Нам пощастило натрапити на документи, які, за іронією долі, через помилку в написанні прізвища досі були невідомі дослідникам: листи Івана Левинського та його сина Степана до митрополита Андрея Шептицького. Останній як замовник безпосередньо чи опосередковано був причетний до низки проектів, розроблених в архітектурному бюро Левинського: реконструкції митрополичих палат і монастиря св. Онуфрія отців василіан, будівлі греко-католицької семінарії в Перемишлі, проекту церкви з розписами Модеста Сосенка в Підберізцях, дяківської бурси й бурси Педагогічного товариства у Львові, банку Кредитного товариства «Дністер» та інших.
Бурса Українського педагогічного товариства (нині корпус Національного лісотехнічного університету України), поч. ХХ ст.
Колекція Львівської національної бібліотеки імені Василя Стефаника
Корпус Національного лісотехнічного університету України, сучасний вигляд, деталі
Іван Левинський, поч. ХХ ст.
Колекція Львівської національної бібліотеки імені Василя Стефаника
Листування Левинського із Шептицьким охоплює період 1908–1938 років і налічує дев'ять листів від Івана Левинського, один із яких доповнює відомі нині факти біографії архітектора. Після лютневої революції в Росії Іван Левинський не відразу повернувся із Києва до Львова. Деякий час він перебував у Празі (на той час там було чимало біженців із Галичини і, можливо, там перебувала також дружина архітектора з донькою). Лист цікавий тим, що в ньому Левинський звертається по допомогу до митрополита щодо підтримки фундації з надання стипендій студентам-українцям у здобутті освіти. Останній із цих листів було написано 25 травня 1919 року, незадовго до смерті Левинського. У ньому є кілька деталей обставин, у яких опинився автор та його працівники після програних змагань за проголошення західноукраїнської держави.
Митрополит Галицький, архієпископ Львівський Андрей Шептицький, 1901
Фотографія з фондів Львівської національної бібліотеки імені Василя Стефаника
Листів від Степана Левинського до митрополита Андрея Шептицького всього тридцять дев'ять. Перший — зворушливе прохання про допомогу у зв'язку із погіршенням здоров'я під час перебування на військовій службі від 4 січня 1918 року. Далі — сповнені надій і вражень листи з Парижа, де Степан Левинський студіював японську й малайську мови у 1926–1929 роках.
Митрополит Андрей Шептицький в оточенні членкинь Марійської дружини, 1929
Наступний період (1930–1935 роки) був пов'язаний із перебуванням у Галичині й лікуванням туберкульозу — весь цей час митрополит брав на себе витрати на лікування. Подолавши на якийсь час хворобу, Степан виїхав на роботу до Китаю й до 1938 року надсилав листи-звіти про свої подорожі, переклади з давньої японської літератури, а також майже в кожному листі висловлював вдячність і визнання: «…На многії літа! Великому патріотові, покровителеві мистецтв і щедрому опікунові» (із листа Степана Левинського. Париж, 07.12.1926 р.).
Наталя Матлашенко
