Спокуса Святого Антонія на Подолі
Йшов я якось на роботу по сірій, мокрій, брудній, зимовій вулиці Подолу. Було нестерпно холодно і організм вимагав гарячої міцної кави. На столику, де я примостився, хтось залишив пом'яту, залиту чимось жовтим листівку з репродукцією маловідомого у нас голландського художника Корнеліса Сафтлевена.
Від картинки віяло атмосферою провінційної психічної лікарні, пацієнти якої зберігають в своїх головах всі секрети темного і світлого світів. Я випив кави, і чомусь виникло бажання у двох словах згадати цього Корнеліса Сафтлевена (1607-1681) - дивного нідерландського живописця, графіка і гравера епохи бароко, бо картинка, як гарпун, застрягла в свідомості.
Також, особливе місце в його творчості займають чудово виконані полотна, де героями представлені звірі, численні сатири, химери, забавні, але небезпечні на вигляд чудовиська. Художник часто зображав жанрові сцени за участі різних тварин як гротескних персонажів з прихованою алегоричною роллю. Корнеліс бачив людське суспільство як забавний звіринець, наповнений хитрими, злими, боязкими і тупими персонажами. Такий собі оркестр, де музиканти залюбки з'їли б одне одного. Живописець виявився пророчим та актуальним, визначивши незмінність людської природи, її недосконалість, і, незважаючи ні на що, тваринну сутність, точніше, звірячу.
Олесь Сліпий
