Київ. Арт-центр Я Галерея

Бажання бажання

Анатолій Бєлов

24.06.2009 – 13.07.2009

Анатолій Бєлов

Анатолій Бєлов / Дмитро Мойсеєв

Наші бажання можуть втілитися лише тоді, коли ми будемо максимально щирими із самими собою. Проект має психоаналітичний характер. У рамках Бажання бажання було проведено невеликий експеримент. Тест на те, як відвідувачі галереї реагували на ситуацію, коли опинялися під пильним поглядом чоловіків, які дивляться на них, як на сексуальні об'єкти.

Виставка Київ Арт-центр Я Галерея

Проект Бажання бажання ставить безліч питань. Здебільшого таких, про які чесно та відверто розмовляють не часто.

Передусім, це проект, присвячений питанню сексуальної ідентичності та дійсному усвідомленню свого потягу.

Проект, заснований на небажанні стримувати й приборкувати свої справжні відчуття та почуття, на потребі визнавати їх.

«У різних людей є свої потаємні чи явні бажання і вони можуть справдитися, або залишитися ілюзією. У випадку його матеріалізації ми радіємо, і факт досягнення мети (бажання) стає на якийсь час матеріальнішим за нас, адже ми насолоджуємося моментом досягнення і розчинюємося у тріумфі», – каже Анатолій Бєлов.

Звідси й головний меседж проекту: наші бажання можуть втілитися лише тоді, коли ми будемо максимально щирими із самими собою.

Проект, безумовно, має психоаналітичний характер. У рамках Бажання бажання було проведено невеликий експеримент. Тест на те, як відвідувачі галереї реагували на ситуацію, коли опинялися під пильним поглядом чоловіків, які дивляться на них, як на сексуальні об'єкти.

У галереї були розміщені (вклеєні) графічні образи авторів проекту у повний зріст. Таким чином, Анатолій Бєлов та Дмитро Мойсеєв фактично розчиняться у власному ж потязі до відвідувачів галереї.

Ці зображення були чимось на кшталт поштовху, натяку, підказки й пастки водночас.

Така подача обрана задля того, аби глядач запитав у себе: як насправді ми відчуваємо себе в ролі об'єкта бажання з боку сторонньої людини? Чи є ця ситуація для нас комфортною чи, навпаки, викликає обурення та знічення? І взагалі: що ми відчуваємо, коли перетворюємося на сексуальний об'єкт?

«Цей проект буде таким собі «гетеро-бі-гомосексуальним» питанням, адресованим суспільству», – наголошує Анатолій Бєлов.


Виставка, що є вільним синтезом всіх вказаних видів мистецтва, виливається за межі галереї на вулиці, але і не обмежується тільки стріт-артом. Результат її викладено у вигляді фотографій, але це і не суто про фотографію як таку. У ній задіяно малюнки Анатолія Бєлова, у його особистому стилі виклеєні на стінах міста, але ця виставка і не про графіку. У фотографіях вжито постановки Дмитра Мойсеєва, але суто драматургічним цей проект також не назвеш. Його автори використали всі вказані прийоми для візуалізації поняття Бажання, яким вони його бачать. І з мистецтвознавчої точки зору ця виставка виходить такою, що так само уникає однозначних описів, як і саме поняття, яке автори прагнуть розкрити.

Олена Мартинюк


Здається мені, ці хлопці не скопці та сексуальний потяг їм не чужий!
Це стає зрозумілим із самої вже назви виставки, а побачивши фотографії, мимохіть пригадуєш новий закон про суспільну мораль. Анатолій Бєлов і раніше дивував і радував глядачів своїм стріт-артом та картинами, насиченими якщо не відвертим сексуальним змістом, то принаймні, сексуальним підтекстом. От і зараз, не зраджуючи собі, він об'єднався з колегою по групі Penoplast, кінорежисером Дмитром Мойсеєвим, і вони представляють новий стріт-арт-фото проект Бажання Бажання, якому Анатолій пожертвував свої малюнки, а Дмитро – своє тіло.
Напівоголений, солодко усміхнений грузин, намальований на пероні, біля залізничних шляхів, так хоче пригостити когось скибочкою кавуна, що його бажання буквально матеріалізується у вищезгаданого кінорежисера. Те саме відбувається і з заарештованим двома омоновцями хлопцем, який в останню мить свободи побачив чийсь звабливий, жаданий силует. Залишається загадкою, чому всі персонажі бажають одне й те саме... Можливо, справді, всі хочуть одне й те саме, і залишаються приклеєними до землі, в той час, як їх бажання линуть у своїй легкості та неприборканості. А може автори натякають на те, що об'єкти наших бажань подекуди реальніші за нас самих, і ми залежні від цих бажань, не зважаючи, на ілюзію особистої свободи, про яку говорив доктор Фройд.

Дмитро Іванов

Автор

Народився в 1977 році в Києві.

Із 1989 до 1995 року навчався у Республіканській художній школі ім. Т.Г. Шевченка (факультет живопису), а з 1999 до 2004 року – у Національному технічному університеті України КПІ (поліграфічний факультет).

У 2005 році став резидентом Центру сучасного мистецтва, Київ, а з 2009 року – резидент Асоціації сучасного мистецтва Rotor, Грац, Австрія.

Живе та працює в Києві.

03.04.2010 – 05.05.2010
Виставка Харків Театральний провулок 6