Львів. Я Галерея

Флінта 1970

Зеновій Флінта

28.07.2020 – 23.08.2020

Зеновій Флінта

«Флінта 1970» – проєкт, що фокусується на одному році життя художника і показує в просторі арт-центру зв'язки різних медіа, якими володів Зеновій Флінта. Виставка відбувається в рамках паралельної програми проєкту «Лабіринти ЛКСФ».

Виставка Львів Я Галерея

Що означає один рік для життя одного художника? У експозиції розгортається історія переломного періоду, зламу двох епох, які змінили світ – час 60-тих та 70-тих. 1970-го року у Львові відбулася виставка «Львівська кераміка», а у видавництві «Каменяр» вийшла друком книга, що вперше чітко артикулювала це явище. Одним з його основоположників був Зеновій Флінта.

У 1970 році Флінта зібрав у теки портфоліо – ті твори, що робив у 60-х, – і подався у Спілку художників (це була відповідальна процедура). Цього ж року він завершив етап, який можна пов'язати з формальним впливом вчителів Карла Звіринського і Романа Сельського, пропонуючи вже свої сучасні підходи до живопису, графіки й кераміки. Цей перехід можна відчути, зібравши ці рубіжні для його кар'єри твори в одному просторі. Тут добре прослідковується, як в різних техніках і матеріалах мутують нові сюжети. Так виникають – «Дерево життя» чи «Стадіон» – що, поступово спрощуючись, переходять у дозволену абстракцію декоративного мистецтва в кераміці. Важко реконструювати всі важливі для повноти картини деталі, важко чітко назвати впливи на цьому короткому етапі. Але ми бачимо незворотні зміни у творах і у самому авторі.
Повернемось до однорічної історії Зеновія Флінти, якому в 1970-му році 1 вересня виповнилось 35 років. Він – молодий батько, в якого щойно народився син, він – уважний чоловік. Професійно завантажений – викладає, працює на ЛКСФ, де займається керамікою, спільно з Андрієм Бокотеєм проєктує інтер'єри й панно, а залишок часу приділяє роботі з живописом та папером. Його пошуки в цей час стають усвідомленими і набувають ознак зрілості. До сьогодні художників називають “молодими" до 35 років. Ще й тому для митця цей рік був особливим.

А що відбувається довкола Флінти? Особливо відчутно, що форми й композиції, теми 60-х вже залишились в минулому і художник знайшов щось сучасне і резонансне. Деякі твори випередили свій час. Коли дивишся на «Дерево життя», можна би уявити, як цей твір сприймали тоді виставкові комісії!

Минуло рівно 50 років і далеко не все пройшло перевірку часом. Тепер варто і нам зрозуміти, чи можливо з цієї дистанції побачити силу художника у побудові власної кар'єри. Спостерігати, які паростки дала робота в художньому інституті, а які – на кераміко-скульптурній фабриці. Що взагалі цей один рік дав нам з позиції діяльності одного художника для сучасного мистецтва.

Павло Гудімов


1970 рік: у світовому мистецтві поширюється концептуалізм та мінімалізм, ідеї фемінізму витають у повітрі, змішуючись із духом молодіжних бунтів кінця 60-их. Розвиваються нові формати мистецтва: хепенінг, перформанс та ленд-арт. У колах професійних художників посилюється тенденція реалізації мистецьких ідей в галузі дизайну. Виходить «Естетична теорія» Теодора Адорно, в якій він остаточно проголошує свободу як абсолютну цінність мистецтва. Ця ідея знайшла свій відгук у творчості Зеновія Флінти, який, навіть у радянському Львові, шанував свободу творчого вислову понад усе.

«Флінта 1970» – проєкт про один рік в житті художника, про те, над чим думав в кераміці та у живописі. Затишний злагоджений простір власної майстерні – в його натюрмортах і цілком нова “дика" графіка, культура щоденності в знаменитому «Вікні» .

Епітети, одягнені на художника, що творив в радянському Львові, не знаходять повної відповідності – тут немає магічного реалізму Сезанна чи симулякрів Бодріяра, чи навіть суто емоційного вислову – кожен твір має чітку логічну будову.

«Ситуації міняються, виникають нові співвідношення форм, варті інтересу та фіксації, тема розкривається, усе багатогранне...»

Зеновій Флінта

Флінта перетворює “аплікації" Сельського та Звіринського в нову реальність. Розпрацьовує тему предметного мистецтва, мистецтва предмету у матеріалі, до якого мав доступ, працюючи на ЛКСФ. Художник досліджує площинність, змінює координати перспективи. Динамічність, багатство творчого методу Зеновія Флінти відзначають усі.

Центром обертання композиції у натюрмортах часто є особисті речі художника, наприклад, керамічна ваза з пензлями. Все, що довкола – мистецьке та фрагментарне: пейзаж за вікном зі смачно вималюваними довгими тінями в стилі де Кіріко виявляється реальним полотном… Ми в майстерні художника (повторюсь) радянського Львова – тут багато заборонених полотен, які просять говорити, говорити, говорити про них... Елементи зображень сміливі – погляньте на гострокутні червоні форми – чим тобі не проєкт скульптури в стилі мінімалізм?!

Одна з тем у натюрморті – пошук у темряві, в глибокій тіні, пошук темних елементів. На противагу їм те, що у світлі або занадто абстрактне, або занадто конкретне – ескіз керамічного виробу чи арматурна сітка. І немає ніяких символів, аналогій, симулякрів – є предмет малярства конкретного часу, конкретного середовища, як рукопис, що не горить...

Про що розповідають керамічні пласти Флінти? Ці невеликі, проте влучні мистецькі форми часто вступають у діалоги з фрагментами історичної архітектури, препарованої природи або давньої локальної автентичності. Крихкі уламки цільності неповторні, затримані, застиглі під блискучим шаром емалі, наче бентежна думка митця, думка Зеновія Флінти.

Наталя Туліна-Маруняк

Відео про виставку Зеновія Флінти "Флінта 1970"


Кураторська екскурсія виставкою Лабіринти ЛКСФ

Розмова з Іриною Данилів-Флінта






Автор

1 вересня 1935, с. Токи (Тернопільська обл.) – 2 квітня 1988

1959 - Львівське училище прикладного та декоративного мистецтва ім. І.Труша, відділ декоративного розпису

1965 - Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва, відділ кераміки

Педагоги з фаху: Роман Сельський, Карло Звіринський.