Ім'я мого страху – новий персональний проект Дмитра Молдованова в київському арт-центрі Я Галерея. Робота над новою серією полотен розпочалась восени 2014 року, коли події змусили людину пригадати художні інтерпретації війни Гойї та Пікассо. Тоді й Дмитро Молдованов, рідною мовою наївного мистецтва, зосередився на особистих страхах.
Так, у своєму масштабному полотні-цитаті «Герніка», художник продовжує маніфест Пікассо, для якого війна – це період, коли все живе перебуває поза межами звичних почуттів та стосунків. Тобто, це навіть не насилля, на якому робив акцент Гойя у XVIII столітті, а жах початку третього тисячоліття чергової «Герніки».
Відтак, полотно за полотном, Молдованов оповідає про страхи, нейтралізуючи їх зображеннями двобоїв між звіриним та людським началами. Крім цього, живопис допомагає художнику працювати з особистими травмами – на очах глядача відбувається спроба позбутись їх. Тобто мистецтво починає діяти терапевтично. «Я зображую свої страхи, і вони втрачають наді мною владу. У картинах я інколи навіть сміюся над ними», – говорить Дмитро Молдованов. Тоді як глядач переймає на себе роль хіба що свідка, який спостерігає за кожною наступною картиною автора – своєрідним шляхом до зцілення.
Та чи здатен глядач так само побачити дуальність людської природи та відверто заявити, що кігті, численні рани на тілах та хижаки демонструють не що інше, як руйнівну енергію в боротьбі з людським руками самої ж людини?
Катерина Носко
Що таке звір? Що таке людина? Нехай зараз це будуть якісь начала. Звір – це страх. Один мудрець говорив: «Дай ім'я своєму страху − і він втратить над тобою владу». Тож я даю йому ім'я. Називаю його. Саме воно й названо на цих картинах. Людина бореться. Гине від кігтів, зубів, свого ж страху або – торжествує над ним.
Дмитро Молдованов