Львів. Порохова вежа

Іван Левинський "Імпульс"

26.03.2019 – 10.05.2019

Виставка Львів Порохова вежа

Усе почалося з наших прогулянок зимовою Кастелівкою. Ми — група тих, хто придумав об'єднатись і згадати у форматі виставки про урбаністичну діяльність Івана Левинського. Проходячи між квартальною і садибною забудовою, ми прагнули зрозуміти актуальність архітектора, обговорювали його діяльність, пов'язану з фірмою та фабрикою, а також науковим і громадським життям.

А згодом перейшли до фотофіксації архітектури Левинського, де акцент було зроблено на деталях, до яких будівничі минулого ставилися дуже уважно. Така архітектура була зібрана в охайні естетичні форми, реалізовані на замовлення представників еліти свого часу. Ацентували на рішеннях, які нині виглядають нераціонально й затратно. Дерев'яні башти-надбудови, складні за реалізацією фасадні рішення русту штукатурки, які імітують колоди чи різну фактуру каміння, стриманий декор фасадів майолікою, надзвичайна робота з кованим і гнутим металом у решітках, балконах та ажурних вхідних дверях, притаманні періоду декоративні цегляні обрамлення, які підкреслювали контури фасадів, та мозаїчна глазурована черепиця.
Швидко проходячи містом і цілісно сприймаючи пропорції вулиць, кварталів і будинків, ми ковтаємо такі деталі, але тільки зараз, з особливою для техніки фотографії відповідальністю, зрозуміли, що насправді не вдалося зберегти архітектуру Левинського, що налічує лише трохи більш ніж сто років. Ми побачили реалії, які полізли з усіх кадрів нашої фіксації.
На нашу думку, виставка має надати Імпульс новому більш відповідальному погляду та діям. Щоб Львів, як своєрідний музей Левинського, набув відповідного стану. З повагою до деталей і цілісності міського середовища, до людей, які тут мешкають або відвідують місто. Архітектура — це найточніше дзеркало епохи. Неуважність буденного ставлення до неї є лакмусовим папірцем нашого розвитку чи занепаду.

Тому дивіться виставку, зчитуйте деталі й бережіть те, що тимчасово належить нам із вами.
Дякуємо тобі, великий будівничий Іване, родом із Долини, який назавжди змінив місто Львів.

Павло Гудімов

Цього року буде відзначено 100 років від дня смерті Івана Левинського (1851–1919) — провідного будівельного підприємця Галичини кінця ХІХ – початку ХХ ст., фабриканта, архітектора, професора, громадського діяча й філантропа. Кругла меморіальна дата є поважним приводом для переосмислення тієї видатної ролі, яку Левинський відіграв в історії української культури новітнього часу.

За словами інженера Андрія Корнеллі, одного із засновників Українського технічного товариства, який близько знав Левинського, — постать останнього «можна поставити в ряді геніяльних творців великого промислу, яких приміри бачимо лише серед висококультурних та могутніх народів Німеччини, Англії та Америки. [ ... ] В анальогічних умовах та на ґрунті власної держави проф. Іван Левинський станув би побіч таких потентатів, як Морґан, Рокфеллєр, Форд, Батя і ін.». Отже, в історії українського бізнесу кінця ХІХ – початку ХХ ст. Іван Левинський посідає особливе місце. Діяльність його фірми, заснованої 1881-го року, — це справжня епопея будівельного промислу, що тривала понад три десятиліття. Підпис будівничого Левинського стоїть на сотнях проектів: на планах найкращих споруд Львова 1880–1910-х років.

У цьому списку чільне місце займають монументальні громадські будівлі, найбільші в місті. Наприклад, Левинський виконував основні роботи на будівельному майданчику львівського міського театру, комплекс мулярських, каменярських, штукатурних, теслярських і бетонних робіт у рамках проекту спорудження нового львівського двірця. До того ж Левинський опікувався будівництвом мережі шпиталів, яке фінансували крайові фонди. Окремо слід виділити групу будівель початку ХХ ст., виконаних Іваном Левинським і співавторами на замовлення українських інвесторів —– будинки страхової компанії «Дністер», бурси Руського педагогічного товариства, Музичного товариства ім. Миколи Лисенка, або розроблений проект українського театру (на жаль, нереалізований).

Інтегральною частиною професійної діяльності Івана Левинського були операції з нерухомістю. Наприкінці 1880-х років він скуповує, у спілці з проф. Юліаном Захаревичем, розлеглий тракт будівельних «ґрунтів», топографічним стрижнем якого є сучасна вулиця Івана Котляревського, маючи намір створити тут зразкову колонію вілл — ансамбль Кастелівку. Поряд з однородинними оселями проектує великі групи багатоквартирних кам'яниць, в опорядженні яких на середину 1900-х років з'являються характерні орнаменти сецесії — стилю, що прийшов як неоромантична хвиля європейської художньої культури кінця ХІХ та перших років ХХ ст.

Інша галузь підприємництва, якій віддавався Левинський, — виробництво будівельних матеріалів, потужним осередком якого став фабричний комплекс, заснований біля Кастелівки у жовтні 1885 року. Упродовж наступних трьох десятиліть тут виросли чотири основні корпуси й безліч менших споруд, у яких в виготовляли всі основні види матеріалів, що їх потребувало львівське будівництво за доби найбільшого в історії міста будівельного буму. Тут же, у східному блоці фабричного комплексу, з 1890-х років Іван Левинський оселився з родиною.

Іван Левинський — представник професорської еліти Львова початку ХХ ст. Діяльність у ролі керівника кафедри утилітарного будівництва Політехніки слід обов'язково брати до уваги для виразного розуміння його професійної ідентичності. Тексти лекцій «Про утилітарне будівництво» та «Значення горизонтальної проекції», презентовані професором Левинським у Політехніці, відповідно, на початку 1901–1902 та 1903–1904 академічних років, дають важливі підказки щодо характерних ознак його творчості. За Іваном Левинським, серед різних варіантів плану на вибір заслуговує той, який водночас є найбільш «господарним» і найбільш «вартісним» — такий план він називає «раціональним». Отже, його особисті зацікавлення як архітектора-професіонала фокусувалися на «утилітарних» (функціональних) питаннях архітектури, пов'язаних із плануванням, економічними й логістичними аспектами. У підсумку, можна сказати, що його талант був особливого ґатунку: Левинський мав дар робити життя і працю всередині будівель зручними для людей.

Іван Левинський був публічною постаттю. Зокрема, його знали як члена проводу майже всіх найважливіших українських інституцій Галичини кінця ХІХ – початку ХХ ст. Кульмінація його громадської діяльності — заснування товариства «Праця», створеного Левинським спочатку в Києві, а потім і у Львові.

Отже, нині ми віддаємо належну шану великому Будівничому. Але на цьому урочистому тлі прикрим дисонансом виглядає теперішній стан архітектурних об'єктів, створених Левинським. Ми сьогодні не маємо права закривати очі на процес руйнації, потворні наслідки якого проявляються на різних рівнях: від вакханалії пластикових вікон і до практики систематичного нищення залишків історичних ансамблів однородинних осель, на терені Кастелівки чи в інших районах Львова. Львів Івана Левинського поступово гине. Наше завдання — шануючи Левинського, рішуче запобігти подальшим непоправним утратам.

Ігор Жук



Куратор – Павло Гудімов

Комісар – Богдан Гой

Кураторська група:
Світлана Тимків, Наталія Матлашенко, Володимир Костирко, Анастасія Камалдінова
Науковий консультант – Ігор Жук
Фотограф – Роман Шишак
Художник – Володимир Костирко

Організатори:
Арт-центр Павла Гудімова Ya Gallery
Центр Архітектури, Дизайну та Урбаністики Порохова ВЕЖА
Львівська обласна організація Національної спілки архітекторів України

Відео
Горизонти 2