Львів. Я Галерея

Карло Звіринський "Ліс. Потойбічне"

25.06.2021 – 22.08.2021

В оновленому просторі артцентру Я Галерея у Львові з 25 червня – новий виставковий проєкт Карла Звіринського “Ліс. Потойбічне". Він поведе нас у захопливу мандрівку темними лісами, через творчість знакового для української культури митця. Малярство, колаж, рисунок і, вперше, – серії світлин – проєкт відкриває нові грані відомого художника, які допоможуть пізнати авторський метод Звіринського, розкрити спосіб його мислення та творення візуального образу.

Виставка Львів Я Галерея
Графік роботи: 10:00-19:00

Прогулянки лісовими стежками

або продовження розмови з автором

Під час підготовки проєкту “Лабіринти ЛКСФ" у 2020 році про історію й художників Львівської кераміко-скульптурної фабрики, я мав зустріч з Богданом Горинем, який подарував мені каталог виставки “Ленінським шляхом" 1977 року, закцентувавши, що там він уперше прописав невеликі біографії львівських художників. Після ближчого знайомства з цим каталогом, я зрозумів, що більша частина тих художників навчались у Сельського і Звіринського, які де-факто стали “хрещеними батьками" львівського сучасного мистецтва, імпульсом для створення виразної локальної школи.

Середовище, яке, починаючи з авангардних пошуків 1930-х років, влилось у радянську культуру післявоєнного Львова і продовжило формувати освіту для нового авангарду, було незначним. Однак, Роман і Маргіт Сельські, згуртували біля себе коло зацікавлених, вплинувши на зміну ситуації. І вже наступні покоління їхніх учнів дали нові мистецькі феномени, які одночасно продовжували й заперечували методи наставників.

Саме Сельського називає своїм Вчителем (з великої літери) Карло Звіринський.

Пригадую свої сильні враження, коли вперше побачив експериментальні твори Карла Звіринського 50-60-х років. Це були роботи періоду Хрущовської “відлиги", часів, коли невеликий вітерець свободи наздоганяв актуальні тенденції в мистецтві, архітектурі, музиці й літературі. Тоді, коли інформація через “шпарини" почала просочуватись у радянський вакуум, художник створив з підручних матеріалів серії абстрактних творів-об'єктів.

Для розуміння контексту важливо уявляти, як почувала себе творча інтелігенція Львова і які межі дозволеного були в ті часи. Митці мали передчувати, коли відкривались і закривались “вікна можливостей". Потрібно було знати, як співіснувати з системою, не руйнуючи себе зсередини. Одним з таких шляхів для Звіринського була освіта. Під час роботи в Інституті прикладного і декоративного мистецтва він вибудовує стосунки зі студентами й молоддю шляхом неформального домашнього викладання, де предметом стає не стільки візуальне, але насамперед світоглядні позиції.

Метод роботи над виставкою про Карла Звіринського остаточно сформувався після зустрічі з донькою художника – Христиною Звіринською-Чабан. Саме від неї я отримав унікальну й надважливу для осмислення тієї епохи інформацію. У проєкті ми зробили вибір не на користь ретроспекції чи простої підбірки творів, ми продовжуємо живий діалог з автором через дослідження однієї, але надзвичайно об'ємної й тривалої в часі теми Лісу у творчості Звіринського.

Ліс – це не просто середовище природи й натхнення. Це сцена для певної драматургії. Ліс – це різні рівні погляду. Одна з робіт 1966 року художника називається “Ліс. Потойбічне". Тож саме розширення поняття “Ліс" дає необмежене сприйняття та простір для інтерпретацій цієї теми. сама ж вона розгортається не лише у площині пейзажу. Це характери, ситуації, знаки й символи. Автор перетворив Ліс на медіа, на багатогранну стихію, пропустивши через своє творче Я, показав всі свої емоції й переживання.

В різні роки Ліс Звіринського змінювався в колориті – від ранніх стримано-реалістичних до нахабних і яскравих оптимістичної доби початку 60-х, згодом декадентних, не гостинних, коричнево-сірих, які випромінювали зміни епохи і внутрішні стани самого автора.

Однією з нововідкритих ліній творчості Звіринського є оцифрований і опрацьований Романом Метельським масштабний фотоархів художника. На виставці вперше світлини представлені на рівних з живописом, графікою та об'єктами.

Попри відомість і важливість творчості автора для українського мистецтва, це перша персональна виставка Звіринського на тему Лісу. Переважна більшість його творів тут виставляється вперше і є кураторською селекцією, яка скерована основною тематичною лінією.

“Прогулянки лісовими стежками" – назва роботи Андрія Сагайдаковського, яку я позичив для вступної статті. Один з учнів Сельського-Звіринського, сам Сагайдаковський, в притаманній йому манері, теж полюбляє занурюватись в тему лісу і прогулянки. Саме прогулянка чотирма залами виставки є шляхом до переосмислення мистецтва Звіринського. Це перевірка нас з вами на гостроту сприйняття його творів і пошук нової мови для актуалізації погляду на феномен Художника.

Павло Гудімов


В оновленому просторі артцентру Я Галерея у Львові з 25 червня – новий виставковий проєкт Карла Звіринського “Ліс. Потойбічне". Він поведе нас у захопливу мандрівку темними лісами, через творчість знакового для української культури митця. Малярство, колаж, рисунок і, вперше, – серії світлин – проєкт відкриває нові грані відомого художника, які допоможуть пізнати авторський метод Звіринського, розкрити спосіб його мислення та творення візуального образу.

Карло Звіринський (1923-1997) – інфлюенсер, експериментатор та трендсетер культурного середовища Львова 60-80-х років ХХ століття. Новатор мистецтва, теоретик та педагог, який організував альтернативну мистецьку школу – “Підпільну академію Звіринського". Саме вона стала осередком вільнодумних митців в умовах ідеологічного тиску радянської системи. Учнями цієї школи були видатні художники: Іван Марчук, Андрій Бокотей, Зеновій Флінта, Олег Мінько, Роман Петрук та інші.

Ліс був майстернею для Звіринського, місцем знаним і близьким з дитинства, насиченим символами фольклору, казки та міфу, згустком привороту та магії, але водночас місцем небезпеки й таємниць. Ліс в уяві Звіринського – втеча, внутрішня міграція, медитація, пошук. В метафорах Шарля Бодлера Ліс – це храм, для Макса Ернста – містичні стіни, за якими заходить сонце-птах.

Уявімо художника, який зараз поруч з нами, в цьому просторі, через свої роботи ділиться візіями, думками. Інколи він бавиться, інколи страждає, іронізує, мислить, вибудовує або все одночасно, коли випорскує себе на полотно, папір, плівку. Чесність, безкомпромісність і пильна увага до навколишнього життя – єдиний спосіб творення справжнього мистецтва.

Що залишилося з Лісу – прадавнього, розкішного, містичного?

Коли ти в горах, хочеться до моря, коли ти на морі – хочеться в гори – квінтесенція романтики, як втечі та ідеалізації, вічного неспокою людської натури.

У той час, коли жанрові класифікації вичерпуються, Звіринський як феномен залишається мистецтвом репрезентації цілого покоління та альтернативної школи, проявляє себе фігурою, з якої будуються нові способи мислення, винаходяться нові наукові критерії, нові галузі знань – діалоги.

Сьогоднішня робота над проєктом – це схема дослідження феномену з позиції нашого часу, що пропонує мислити вільно – розгортати жести, дії, матеріали для експозиції нових знань та відчуттів.

Наталія Туліна-Маруняк

Команда проєкту.

Куратор – Павло Гудімов

Координаторка – Анна Гудімова

Тексти – Павло Гудімов, Наталія Туліна-Маруняк, Марина Богуш

Дослідження – Христина Звіринська-Чабан

Робота з фото архівом – Роман Метельський

Дизайн – Катерина Большакова

Архітектура – Павло Гудімов, Анна Войтович

Комунікації – Світлана Велеган

Фотограф – Тарас Гіпп

Виставка триватиме до 22 серпня

Вихідний понеділок.


Вартість квитків

Вхідний квиток – 50 грн.
Пільговий (школярі, студенти, пенсіонери) – 20 грн.

Вхід для дітей до 12 років та учасників бойових дій – вільний