У сучасному світі надвиробництва та надспоживацтва майже не залишилось місця для культури спілкування людини і речі. Цілком природно, що за таких умов життя речей стає зовсім недовговічним, й вони самі перетворюються на предмети «одноразового» використання. Між речами та їхніми власниками більше не встановлюються особливі, інтимні стосунки, коли останні по суті є носіями пам'яті своїх власників.
В арт-центрі Я Галерея художниця Альбіна Ялоза знайшла місце для кожної занедбаної виделки, лійки та домашньої швейної машинки і повернула побутовому непотребу «культовий» статус у своєму однойменному персональному проекті. У графічному циклі Речі Альбіна створює не просто зображення окремих предметів – це справжні портрети, героями яких хоч і є стільці та цвяхи, проте за рівнем психологічної напруги та характером «облич» вони здатні позмагатися із королями й святими мучениками. Художниця також вводить в експозицію кілька редімейд-об'єктів й свідомо перенасичує простір роботами. І такий прийом працює – саме за надмірного інформаційного шуму людина здатна почути тишу й побачити справжню красу кожного окремого предмету.
За зізнанням Павла Гудімова, обговорюючи проект з Альбіной Ялозой, вони довго не могли знайти відповідну назву й ті тонкі ниті, які б зв'язали побут із мистецтвом. І тут вислизнула фраза «культовий предмет» (мова йшла про швейну машинку Singer). Саме це імпульсивне слово стало тим стрижнем, основою, на яку згодом було «нанизано» інші складові частини проекту. «Звичайні речі відображають життя і оповідають про людей», – вважає художниця і пропонує побачити портрет героя нашого часу «очами» його предметного світу.