“Лабіринти ЛКСФ" — це виставковий проєкт про напівзабуте явище, яке визначило вектор розвитку львівської школи кераміки, скла та скульптури другої половини ХХ ст.

Ненаписана історія ЛКСФ

Чи може художнє виробництво бути культурним явищем? Чому мене зацікавила історія фабрики і який потенціал теми я побачив, зробивши попереднє дослідження? Багато запитань, які я задаю собі, вибираючи тему для чергового проєкту чи виставки.

Це не перший підхід до маловідомої історії промислового декоративного мистецтва другої половини 20-го століття, мистецтва радянської доби, яку ми сьогодні переосмислюємо. Складний період для самореалізації, але з поодинокими вікнами можливостей, які давали шанс займатись не тільки класичним соцреалізмом, а також модифікаціями і напрямами, які дозволяли більше свободи і творчості. Одним з таких напрямів було так зване декоративне мистецтво, яке розвивалось під егідою народних традицій і промислів і відповідно вільніших стандартів, ніж живопис, графіка або скульптура.

Особливий азарт для підготовки цього проєкту і одночасно старт дав Завод (Добрі звірі) – виставка про історію Васильківського майолікового заводу і його художників. Працюючи в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, я поцікавився, що є у фондах з Львівської фабрики. Колекція виявилась дуже скромною. Я подав запити до інших інституцій, і невелика кількість експонатів знайшлась в Музеї етнографії та художнього промислу у Львові. Лише музей в Опішному нещодавно зібрав свою колекцію ЛКСФ і зробив декілька виставок.

Швидкість забування вражаюча... і важливо вчасно працювати з недалеким минулим, коли його учасники готові до спогадів і розмови.

Ми не ставимо собі за мету однією виставкою розповісти повну історію ЛКСФ.

Ми лише торкаємось сучасної археології і рухаємось по напрямах і темах, які виникають по дорозі нашого дослідження. Десятки інтерв'ю, спогадів, сотні фотографій і безодня артефактів, які ще трошки і потягнуть на окремий музей.

1960-70-ті роки – це період особливого підйому у декоративному і монументальному мистецтві.

На базі Інституту декоративного мистецтва і фабрики була сформована впізнавана і актуальна школа дизайну, хоча її ніхто так не називав, ні тоді, ні сьогодні.

Особливу роль відіграло викладання Романа Сельського і Карла Звіринського, світоглядні модерністичні позиції яких формувались під впливом паризької школи, зокрема Фернана Леже.

Вся робоча схема від художньої школи, через училище та інститут – на фабрику, до можливості заробляти і отримувати замовлення, виглядала продумано. В якійсь мірі це можна було назвати креативною економікою, але з партійним забарвленням притаманним Художньому фонду СРСР.

Зібравши по частинках цю виставку, ми передаємо естафету інтересу, зацікавлення і вивчення, ні в якому разі не монополізуючи тему. Цікаво почути думку локальних та іноземних спеціалістів, які вивчають і досліджують світову історію декоративного мистецтва і дизайну щодо ЛКСФ. Вперше в історії під одним дахом виставки зустрілись всі напрямки роботи фабрики. Ми чуємо пряму мову спогадів у документальному фільмі і дивимось фото- і кіноархіви, які допоможуть не заблукати в цьому лабіринті.

Фабрика була особливою платформою для розвитку творчості в тиражній сувенірній продукції і виставкових авторських екземплярах, базою, де зустрічалась радянська монументальна пропоганда пам'ятників та безмежна краса гутного скла, кераміки та інтер'єрних рішень. Сотні художників і скульпторів, незабутні роки і можливості, робота, яка приносила і гроші, і задоволення.

Але все швидко закінчилось. Сьогодні база, яка дозволить так вільно творити і реалізовувати, виглядає , як фантазія, як марево. Але як без зайвої ностальгії розібратись у заплутаній історії створення і зникнення ЛКСФ? Блукаючи історичними лабіринтами фабрики, ми складаємо незаангажовану картину щодо її існування та ролі.

Дякую всім, хто допомогав озвучити історію, надавав експонати та матеріали.

Дякую Львівській міській раді за підтримку виставки і всім, хто інвестував свій час, зусилля і знання, щоб допомогти реалізувати цей проєкт. Хочеться вірити, що колекція та інформація, яку ми зібрали, буде реалізована не тільки у виставці та сайті, а ще згодом ми випустимо книгу про історію ЛКСФ.

Павло Гудімов

Паралельна програма проєкту включає виставки в Я Галерея Львів та онлайн лекторій. У експозиції арт-центру будуть представлені персональні виставки митців та мисткинь, що працювали на ЛКСФ — Зеновія Флінти, Уляни Ярошевич та Ігоря Ковалевича.

Куратор: Павло Гудімов

Комісар проекту: Богдан Гой

Тексти/дослідження: Павло Гудімов, Світлана Тимків, Мирослава Ляхович,

Роксолана Афтаназів, Наталія Туліна-Маруняк

Координація і менеджмент: Світлана Тимків, Світлана Велеган, Христина Качмар, Олена Мартинчук, Марина Богуш, Тарас Зінченко

Фото/відео: Тарас Гіпп, Роман Шишак, Мирослава Ляхович, Ігор Мартинів

Дизайн: Катерина Большакова

Музика: Мар'яна Клочко

Відеомонтаж: Ірина Ковальчук

Анімація: Анастасія Шергіна

Програмування: Зеновій Гоянюк, Тарас Скитський

Редагування текстів: Антоніна Палагнюк

Експонати надали: арт-центр Я Галерея, Державний архів Львівської області, ДП Парк Високий замок, Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України, Центр міської історії Центрально-Східної Європи, Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г. С. Пшеничного, Ольга Безпалків, Микола Білик, Андрій Білоус, Теодор Горбалюк, Степан Голінчак, Ірина Данилів-Флінта, Олександра Захарчишин, Орест Івахів, Христина Качмар, Ігор Ковалевич, Олена Кондратюк, Максим Кулик, Ганна-Оксана Липа, Ігор Мацієвський, Романа Мотиль, Надія Наконечна, Роман Петрук, Володимир Ропецький, Марія Савка-Гнилякевич, Володимир Семків, Володимир Федорченко, Петро Червінь.

Подяки: Львівська обласна організація Національної спілки архітекторів України, Інститут архітектури та дизайну НУ Львівська політехніка, Loggia Lviv, Ігор Береза, Христина Береговська, Владислав Берковський, Наталія Бунда, Любов Галас, Богдан Горинь, Ольга Гончар, Софія Дяк, Олег Капустяк, Андрій Клімашевський, Ігор Ковалевич, Людмила Ковалевич, Андрій Косминка, Віталій Кушнір, Ірина Мартенс, Наталія Матлашенко, Олександр Маханець, Андрій Москаленко, Тетяна Потапенко, Олесь Пошивайло, Роман Процакевич, Марія Савка-Гнилякевич, сім'я Садових, Олександра Сладкова, Людмила Строкова, Олег Самотій, Софія Трач, Юрій Угрин, Ростислав Шмагало, Віталій Шуляр.

Проект реалізовано за грантової підтримки програми ЛМР Фокус на Культуру.

Організатори:
Ya Gallery Lviv
Центр Архітектури, Дизайну та Урбаністики Порохова ВЕЖА
Львівська міська рада
Фокус на культуру
Західно Український архітектурний портал

Генеральні медіа-партнери:
Люкс FM Львів
24 Канал
zahid.net
Медіа-партнери:
Твоє Місто
Radio SKOVORODA

За участі:
Територія Терору
Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України
Музей народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького
Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г.С. Пшеничного

Виставка триватиме 3 місяці.