Київ. Арт-центр Я Галерея, Хорива 49Б

M – Psyche

Ростислав Котерлін

16.02.2011 – 14.03.2011

Ростислав Котерлін

В проекті M – Psyche перевтілилося семеро українських художників. Ярослав Яновський був Ван Гогом, Мирослав Яремак Казимиром Малевичем, Ростислав Шпук Марселем Дюшаном, Анатолій Звіжинський Пабло Пікассо, Назар Кардаш Олександром Архипенком, Ростислав Котерлін Йозефом Бойсом, Євген Самборський Енді Ворголом.

Виставка Київ Арт-центр Я Галерея, Хорива 49Б

«У світі немає нічого «зовсім нового», всі народжені часточки життя споріднені між собою», – напевно так міркував Піфагор-містик, котрий один з перших «вичислив» цей світ. То було приблизно у середині 500-тих років до Р.Х.. Як сповідник культу Орфея він вірив, що людська душа безсмертна і перевтілюється в безкінечних круговертях життєвих циклів. Це вчення мало назву «метемпсихоз» (з грецької – переселення душ) і було провідним в філософії Сократа та Платона. Платон, розповідаючи у діалозі «Федон» про останні години життя свого вчителя Сократа, наводить блискучий пасаж. Як відомо, згідно вироку суддів, Сократ мусив випити смертельну дозу цикути. Глибоко цим переймаючись, Критон – один із вірних друзів Сократа – запитує: «... А як нам тебе поховати?».

«Як завгодно», – відповідав Сократ, – «якщо, звичайно, зможете мене схопити і я не втечу від вас».

Він тихо засміявся…

Сократ, очевидно, абсолютно не переймався тим, що йому от-от доведеться померти, будучи глибоко переконаним у безсмертності душі, її вищості над тілом. Зрештою багато що зі вчень Сократа і Платона згодом знайшли своє місце в християнстві. Але цей проект дещо про інше.

Одного з весняних днів 2009 року певна ідея «пробила» мене настільки міцно, що просто змусила взятися за її реалізацію. За великим рахунком йшлося про плач людини.

Переглядаючи в одному зі старих номерів «Декоративного искусства» фотопортрети багатьох відомих художників авторства Едді Наварри, я помітив одну важливу річ. Попри антропологічні відмінності рис, індивідуальність та неповторність характерів, обличчя Бойса, Воргола, Пікассо, Мура, Де Кунінга та багатьох інших яскраво виражали певну подібність, спорідненість. Це можна було б пояснити тим, що фото зроблені рукою одного автора. Але та фатальна спорідненість присутня також в портретах цих художників, зроблених іншими фотографами. Попри зовнішню несхожість, їхні обличчя однаково зосереджені, вони виражають якийсь особливий, винятково глибокий, таємничий життєвий намір. Втілюючи ту несподівану ідею, я зліпив маски шістьох важливих для мене художників і задіяв їх у перформансі, котрий назвав «Плач». Він був реалізований на Тижні актуального мистецтва у Львові 4 вересня 2009 року. Зовні, з доброю часткою іронії, це виглядало так: художник Котерлін перед публікою малював вугіллям на папері рисунки-парафрази відомих робіт Малевича, Ван Гога, Бойса, Дюшана, Пікассо, Воргола, почергово спалював ці малюнки, втираючи залишки попелу у власні руки, скроні, ділянки тіла довкола серця, сонячного сплетіння і т.п. У момент, коли втомлена монотонним дійством публіка почала розслаблятися, з різних кутів зали несподівано прорізалися голосіння дівчат-плакальниць в шалянових хустках (одна у капелюсі) і згаданих щойно масках на обличчях. Дівчата ходили і завивали навколо публіки, а Котерлін відмивався у той момент від попелу. Перформанс відбувся, але реалізація базової ідеї знайшла продовження в теперішньому проекті M – Psyche.

Давня грецька максима каже, що «очима можна мислити, а розумом бачити».

В молоді роки міфи Ван Гога, Малевича, Дюшана, Пікассо, Бойса, Воргола, Архипенка запалювали у мені енергію подальшого руху в мистецтві. Я вдивлявся у їхні роботи, вчитувався в концепти, вчився, пізніше критично переоцінював багато речей і знову вчився. Сьогодні для мене важливе не стільки створене ними, скільки безпосередньо людська природа цих постатей. Значно важливіші риси обличчя цих художників, вияв їхніх характерів в оточенні публіки, перенесення їхньої життєвої філософії, вчинків у сучасний вимір. Вдивляючись в їхні лики розумієш, що ці люди сповна виплакали наш світ. Вони оплакали не лише своїх сучасників, але й нас та наступні покоління роду людського. Цього ніхто міг і не знати, про це ніхто міг і не здогадуватися, але для них це необхідно мало статися, щоб дістати право бачити ясно. Чистий, надійний погляд у безкінечність.

Піфагору приписують, що він поділяв людей на три категорії. До найнижчої належать ті, котрі приходять у цей світ купувати та продавати. Трохи вище ті, що прийшли змагатися, а найвище ті, хто приходить просто дивитися.

В проекті M – Psyche перевтілилося семеро українських художників. Ярослав Яновський був Ван Гогом, Мирослав Яремак Казимиром Малевичем, Ростислав Шпук Марселем Дюшаном, Анатолій Звіжинський Пабло Пікассо, Назар Кардаш Олександром Архипенком, Ростислав Котерлін Йозефом Бойсом, Євген Самборський Енді Ворголом.

Ростислав Котерлін

Автор

Народився у 1966 році в Івано-Франківську.

У 1998 році закінчив факультет журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.
Із 1999 року є головним редактором альманаху про сучасне візуальне мистецтво «Кінець кінцем».

Дослідник і аналітик процесів, що відбуваються в сучасному мистецтві, автор розвідок і статей про художників Івано-Франківська. Організатор і учасник практично всіх програм і проектів сучасного мистецтва міста з дев'яностих років.

Новини про автора
19.10.2016 – 12.11.2016
Виставка Київ Арт-центр Я Галерея
01.07.2015 – 03.08.2015
Виставка Київ Арт-центр Я Галерея
30.04.2014 – 23.05.2014
Виставка Івано-Франківськ Центр сучасного мистецтва
12.09.2012 – 11.10.2012
Виставка Київ Арт-центр Я Галерея
24.03.2010 – 12.04.2010
Виставка Київ Арт-центр Я Галерея, Волоська 55/57