Це ваша кімната.
Сюди ви зайшли помилково.
Це ваша кімната.
Сюди ви зайшли не помилково.
Якось, просто відкривши двері кімнати,
Ви знайшли самого себе.
(Лі Сонбок)
Сила міських собак у зграї. Сила ватажків зграї у м'язах та іклах, спритності й хитрості. Міські собаки живуть у ворожому середовищі, яке змушує їх постійно боротися за виживання. Сила міських собак у їхній здатності виживати. Їх ненавидить влада, на них полюють догхантери, але пси змушують себе поважати й любити більшу частину населення міст. Вони змушують людей проявляти свої кращі та гірші якості.
Собаки, як лакмусовий папір, — виявляють в людях жахливі вади. Нахили до вбивств і садизму, з іншого боку — змушують проявляти неймовірне співчуття і милосердя. Міські собаки вчаться у людей і переймають їхні звички. Серед них — горді борці за справедливість, але є й підлі підлабузники. Собаки ділять місто на території та мужньо їх охороняють від чужинців. Вони будують своє собаче суспільство, в якому виживають найсильніші.
Близько 25 000 безпритульних собак живуть у Києві. Вони створили паралельне суспільство зі своєю власною структурою та територіями, лідерами, солдатами та злочинцями. Це суспільство іноді існує у світі мирно з людським суспільством, але часто завдяки людям вступає з ним у конфлікт.
Моя голова — це велике гніздо псів. Пси проникають туди й там б'ються, розмножуються, будують відносини, створюють свої держави, гинуть в боях ... Моя голова весь час змінює колір і форму. Пес заходить в неї як у свою хижу. Чому люди називають один одного собаками? Тому що їхні голови забиті псами, мертвими псами, ще не народженими псами. Люди не знають, що пси давно завоювали їхні тіла. Пси проникли в наші голови тисячоліття тому, побудували там гнізда і керують нами. Ми повторюємо їхні повади, ходу — стаємо схожими на них…
Анна Войтенко