Київ. Арт-центр Я Галерея, Хорива 49Б
На столі. Народне актуальне
29.09.2010 – 26.10.2010
Спільно з УЦНК «Музей Івана Гончара» та Родовід-Галерея
Куратори: Лідія Лихач, Павло Гудімов
Микита Кравцов / Павло Маков / Микола Маценко / Юрій Пікуль / Олена Полященко / Євген Равський / Андрій Сагайдаковський / Світлана Струк / Альбіна Ялоза та інші
Третю виставку із циклу Народне актуальне її куратори Лідія Лихач і Павло Гудімов присвятили дослідженню натюрморту. Натюрморт, тобто зображення композиції з різних предметів побуту, квітів, фруктів та ін., досить довго існував лише як частина творів іншого жанру. Його джерела ми знаходимо ще у Середньовіччі – на іконах та у книжкових мініатюрах Святого Письма. Зображуючи «світ горішній», художники не забували й про світ земний, тоді у композиціях Таємної вечері або Старозавітної Трійці з'являються деталізовані зображення хлібин, кубків з вином тощо. Згодом, коли мистецтво набуває світськості, натюрморти стають більш реалістичними і, нарешті, у XVII столітті жанр досягає свого розквіту.
Сама назва На столі вдало перекликається з англійським еквівалентом терміну «still life»/ «стіл лайф», або – якщо розвинути гру слів – спосіб життя. Саме оздоблення столу, на думку кураторів, є певним культурним та соціальним маркером того чи іншого часу та місця, тому виставку варто розглядати не як набір зображень побутових предметів, а радше як спробу подивитись на людей очами найбанальніших речей у їхньому оточенні. Вони – як паляниця на полотні Олени Полященко «Кіндерсюрприз», чи то з фольги, чи то з ртуті – ніби дзеркало, у якому проглядає обличчя справжнього героя твору. У роботах непрофесійних майстрів це, найчастіше, ідеальний заможний селянин, стіл якого багатий на атрибути щасливого життя – кавуни, солодощі, хліб, вино-горілка.
За словами директора Музею Івана Гончара, «народне мистецтво символічне за своєю суттю – про це говорять навіть роботи малярства, що носять суто образотворчий (не вжитковий чи сакральний) характер. Краса – це захід сонця, ідилія сердечних справ – козак і дівчина біля криниці з стежкою, яка веде до хати, а достаток – кавун на столі (а ще як із шампанським!!!). А як це намальовано, не мало особливого значення. Нам сьогодні це «не мало значення», завдяки відсутності професійно-академічних рамок, дає можливість насолоджуватися широтою формальних прийомів та рішень».
Сучасні художники йдуть ще далі й розширюють рамки композиційного рішення та поглиблюють критичний потенціал жанру – так, Павло Маков у своїй роботі «Скатертина» зміщує кут зору й примушує нас подивитись на стіл ніби знаходячись над ним, Микола Маценко традиційно площинно виводить стереотипний радянський обід з «першого», «другого» та «третього», Микита Кравцов навмисно будує класичну, майже академічно вивірену композицію «Букету», але «ставить» квіти у пластиковий пакет замість вази, тим самим підтримує тон, заданий Полященко: «бренди», «пластик», «штучність» – ключові слова сьогодення.