Нуар – вже друга персональна виставка Олександра Короля в Я Галерея у Дніпропетровську.

Не прагнучи дати відповіді на будь-які питання, художник виводить на перший план головного героя проекту – Людину що малює. Наче мумія з американських фільмів жахів 90-х років, вона приковує увагу й стає місцем «ядерного вибуху» мистецтва в просторі арт-центру. Мистецтва, вдало окресленого художником у межах французького терміну «нуар» (noir – чорний).

Перед очима Людини Розумної, альтернативу якої художник і виводить в образі Dr. Art, проходить ціла епоха чорно-білих детективних коміксів, кримінальних романів і фільмів у стилі нуар, що набував особливої популярності за часів війн і соціальних депресій. Назви робіт, що виникають зі шматків паперу й «переходять» на стіну, нагадують саме про цей час існування нуару.

Повернення моди на нуар у 90-х роках, за яких, між іншим, проходило активне причащання Короля до мистецтва, завершилося формуванням нових канонів так званого неонуару. Потяг героя до темних сторін життя стає віддзеркаленням його розщепленої свідомості, яка все більше схиляється на сторону темряви (dark side – на малюнку «Дилема»). Очевидно, у XXI столітті, яке нівелювало сам принцип протистояння добра й зла, неонуар отримав право на існування лише як набір стилістичних прийомів, що вдало збігаються з власною творчою манерою Олександра Короля: заплутаний сюжет, викривлений ракурс і чорно-біле світосприйняття, що відображається в контрастних сценах.

Тлом яскравих коміксних малюнків у проекті Нуар, як і в попередніх проектах художника, незмінно виступає чорно-білий. За законами нуару дорослішає і його герой, переходячи з дитячого стану в підлітковий – з відповідними страхами й ілюзіями, які розглядаються у масштабі світових міфів. Магічна сила цих малюнків – у дитячій щирості, з якою художник працює з темами смерті й апокаліпсису, позичаючи літературні прийоми у творців декадансу, а стилістичні – в неоекспресіоністів. Мистецький жест в дусі Баскія досягає апогею в символічному «графіті» просто неба, яке художник прирікає на швидке зникнення. На підлозі тераси безжальне всмоктування Хроноса в чорну діру буде зупинено природними факторами й розчиниться в просторі, відкриваючи паралельний вимір.

Входом до містичного світу Нуар на малюнках у залі є скринька Пандори. Вона вивільняє на папір всі ймовірні страхи людства, ветхозавітного Голема й соматичні переживання самого героя – Людини що малює. Місце надії, що лишилася на дні Пандориної скриньки, займає мистецтво – альтернативний простір, який вибудовується за рахунок включення в експозицію інсталяції з білих дверей. Life or death*? Що опиниться за цими дверима?

Олена Єгорушкіна

* Життя чи смерть? (англ.)