Харків. COME IN

Правдою мистецтва є фікція

Володимир Костирко, Євген Равський

08.11.2017 – 13.12.2017

«Правдою мистецтва є фікція» – виставка про межі мистецтва, що розширюються і звужуються, які варто боронити і які є достатньо просторими, аби мати можливість виступати проти самого мистецтва.

Графік роботи: 11:00-19:00

Євген Равський і Володимир Костирко – художники, яких називають «новими старими майстрами». Вони користуються давньою мовою живопису аби говорити про сучасність, повсюдно пронизану образами західноєвропейської традиції. Образами, що розширюють локальну іконографію та у незвичних для себе обставинах самі зазнають трансформацій.

Виставковий проект «Правдою мистецтва є фікція» бере назву з однойменної роботи Костирка й представляє роботи художників за період 2008-2016 років. Об'єднані парадоксальною сентенцією, твори Равського і Костирка, кожний – у власний спосіб, оприявнюють її зміст. Зазвичай мистецтво оповідає про любов і смерть, героїчні подвиги і гідні здобутки, висловлюється про політичну ситуацію і воліє соціальних змін. Проте його правда лежить поза реальним життям. Життєдайним джерелом мистецтва є фікція.

«Я ставлюся до митців як до представників субкультури: Пікассо, Джентілескі, Воргол та інші, практично ціла іконосфера – малярство, комікси, реклама і фільми – для мене можуть бути однаково інспіруючими <…> Я залишаюся істориком мистецтва, який малює», – говорить Костирко. До експозиції увійшли роботи з серій «Rococo's Not Dead», в якій художник вибудовував паралелі між епохою рококо і сучасністю; «Кримінальні історії митців», де Костирко ставив під питання романтизований образ митця; «Art… &Of» про жінок-жертв і жінок-войовниць; та «Transkvadrat» – про трансісторичну природу образів, де на площині єдиного полотна зустрічалися ідеальний homo quadratus Ренесансу і «Чорний квадрат» Малевича. Костирко іронізує з приводу «кабінетної» історії мистецтва: зображає Леонардо першопрохідцем анатомії, викриває «таємне знання» Караччі, який малює живопис, користуючись технічними приладами, представляє скульптора Челліні як ідола свого часу, який в рівній мірі поєднав мистецтво художника й майстерство вбивці. Деміфологізуючи мистецький канон, Костирко створює власний.

«Загалом, я кручуся довкола старих текстів», – говорить Равський. Караваджист, що працював з біблійними сюжетами й «Іліадою», осучаснюючи їх у львівському контексті, Равський, перш за все, уважний читач. Так у виставці представлено три живописні роботи з серії «Warner sisters presents, або що-небудь з Шекспіра» – фрагмент історії дорослішання доньки художника на тлі її уявних відносин з Бетменом. Фігура героя, першого захоплення дівчинки, потрапляє на полотно з трьох різних медіумів – з анімаційного серіалу, кіно-трилогії Кристофера Нолана й графічного роману Френка Міллера. Поєднуючи на роботах сцени з життя дитини, коміксовий світ та фрагменти з драм Шекспіра, Равський зберігає автентичність висловлювання у кожному з них. Навіть сам сюжет – зв'язок героїні з лицарем ночі, продиктований «першотекстом» біографії доньки, а не його власним сценарієм. Тоді як поєднання мотивів стає концептуальним художнім жестом. За схожим принципом працює фотопроект Равського «HALYWOOD» (Галицький ліс) – висловлювання про місто, про «європейське місто» на мапі України, де Палац Потоцьких з додаванням скляної піраміди перевертається на Лувр, а замість будівельного майданчика виростає Музей Ґуґґенгайма в Більбао.

«Правдою мистецтва є фікція» – виставка про межі мистецтва, що розширюються і звужуються, які варто боронити і які є достатньо просторими, аби мати можливість виступати проти самого мистецтва. За концептуалістом Даніелем Бюреном, через складні відносини з реальним світом, мистецтво потребує всякого засобу для власного захисту: воно замикається у рами й ховається за куленепробивним склом, захищається від найдрібніших температурних змін, а найкраще взагалі почувається у сховищах, на віддаленні від глядацьких очей. Менш радикальним типом сховища є галерея – місце, де витвір мистецтва виставлено на суспільний огляд, проте все ще у помірно-безпечній зоні «світу мистецтва». Саме тут, у цьому просторі, утворюється своєрідна територія «мистецької правди», на якій стає можливою міграція образів – де перетинаються герої і медіуми, технічні прийоми і події, Бетмен і Лувр, Леонардо і супрематизм, камера обскура і фотомонтаж. Де художник, що пише олією, може бути названий «концептуальним», а малюнок – симулювати рисунок.

Борис Філоненко

14.09.2016 – 17.10.2016
Виставка Київ Арт-центр Я Галерея
29.04.2015 – 01.06.2015
Виставка Київ Арт-центр Я Галерея
09.07.2014 – 11.08.2014
Виставка Київ Арт-центр Я Галерея
08.11.2013 – 14.12.2013
Виставка Дніпропетровськ Арт-центр Я Галерея
27.04.2013 – 10.06.2013
Виставка Одеса Галерея ХудПромо
05.10.2011 – 07.11.2011
Виставка Київ Арт-центр Я Галерея, Волоська 55/57
16.02.2011 – 14.03.2011
Виставка Київ Арт-центр Я Галерея, Волоська 55/57
01.09.2010 – 27.09.2010
Виставка Київ Арт-центр Я Галерея, Волоська 55/57
29.07.2009 – 12.08.2009
Виставка Київ Арт-центр Я Галерея