Коли ми почали готувати виставку на запрошення галереї «Арка» й обговорили список художників, я ухвалив рішення не відокремлювати митців, а спровокувати взаємодію творів мистецтва, перетасувавши їх у просторі. На виставці представлені художники різної географії і медіа, що показують нас різними й одночасно монолітними. У час війни все змінює свій контекст. Наприклад, дерев'яні скульптури із серії «Десять постатей» Миколи Малишка, які розпадаються, розвалюються на тілесні частини, сьогодні глядачі сприймають гостріше ніж до війни. Або графічні листи Павла Макова початку 2000-х, де радянський олов'яний солдатик атакує Пентагон чи об'єкт «Фонтан виснаження», який цьогоріч представляє Україну в національному павільйоні Венеційського бієнале. Або наївний живопис Дмитра Молдованова з образами людей і звірів на межі конфлікту, нападу, жертовності. Де присутній бурий ведмідь, який традиційно асоціюється з Росією. Жест абстрактного мистецтва проєкту "Форма" від Ігоря Яновича близький до брутального жесту навколишніх подій. Андрій Сагайдаковський – на замучених, замордованих килимках, який закликає нас до персональної гармонії і роздумів. "Am Rande der Welt" – кінець землі чи світу зі знайомим нам димом над горизонтом. Як це могло статись до війни? Звідки такі збіги та передбачення. Чи ми все вигадали? Чи відчули? Чи просто шукаємо там, де можемо знайти?

Простори – це про безмежність творчості, це про міцність духу, це про сильний голос мистецтва в час, коли він має бути гучний.

куратор, Павло Гудімов