«Тверда подушка – це страшно», – сказав відомий фотограф Олександр Ранчуков, дізнавшись про проект Олени Бланк.
Погоджуюсь із ним – це страшенно незвично і, водночас, надзвичайно красиво, як і всі непередбачені за темою та однакові за матеріалом проекти Олени Бланк.
Сон втілюють керамічні подушки – об'єкти, яких є більше двадцяти.
Проект було вперше показано в Україні.
У 2009 році Сон демонструвався на Арт Вільнюсі та в межах міжнародного проекту Модифіковані цінності, котрий проходив в дивній виставковій залі, на другому поверсі залізничного вокзалу, у рамках події Вільнюс – європейська культурна столиця.
Подушки реалістичні. Вони як носії особистої інформації, кожна по-своєму позначена або візерунком, або своєю оригінальною поверхнею, або печатками.
Нарочито мінімалістична експозиція перетворює простір арт-центру Я Галерея в своєрідний храм сну.
Подушка – синонім затишку, зручності, м'якості, перетворюється в надзвичайно графічний, самостійний та холодний об'єкт, до якого так і хочеться доторкнутися.
Тактильний доказ психологічного обману або скульптура символу ніжності?
Півжиття ми проводимо в горизонтальному положенні, півжиття, кожен по-своєму підкладає подушку під голову. Замріяність або хвороба приковують нас до неї.
Ми підкладаємо її під стегна під час сексу, під затерплу шию в автобусі, під ноги літнім людям і в неї ми ховаємо свої сльози.
Це модуль, який обслуговує наше тіло.
Це додаткова частина нас.
Навіть нагороди кладуть на подушки.
Керамічні подушки – бездоганно алогічний об'єкт – справжнє мистецтво!
Сон практично вічний. Кераміка обпечена при температурі більше ніж 1200 градусів, міцна, як камінь і одночасно крихка.
За повір'ям подушки, як дисковий накопичувач, зберігає наші сни, мрії та бажання.
На вулиці сніг… Він, як ковдра…У Я Галерея подушки… Все співпадає…
Солодких снів!
Павло Гудімов