Рослинність у традиційних культурах проявляла себе по-різному: масштабні космологічні міфи, образи світового дерева, культи родючості – зв'язок людини та рослини простежується у багатьох архетипових формах. Дмитро Молдованов у новому проекті «Світла трава» звертається до іншого типу взаємодії, коли рослинність може впливати на людський цикл життя. Трава зцілює або вбиває, відкриває нові горизонти або стає перепоною на шляху. Саме творчі функції трави стають смисловим тлом для авторського задуму.
Дмитро Молдованов конструює свій ідеальний світ, де художник є головною постаттю, богом-творцем. Утопія набуває яскравого екологічного забарвлення: панує гармонія між людьми та тваринами, дихотомія «хижак–жертва» заміщується загальною любов'ю. Фактично, це є поверненням людини з цивілізації до первозданного Едему. Та на цьому цикл і замикається, адже утопія за своєю суттю – явище статичне та застигле у часі.
Стає закінченою і тематика тваринних інстинктів, яку художник розвивав вже декілька проектів поспіль. Так, остання виставка «Жертва» у дніпропетровському арт-центрі Я Галерея зверталася до ідеї жертви спокутної, яка і має підтримувати гармонію у світі. Утопічність «Світлої трави» полягає саме в тому, що природа вже не потребує жодного насилля для підтримки порядку. Здобути ідилію метафорично допомагає трава, як символ у першу чергу природній та пов'язаний із землею, а вже згодом оброслий міфологічним нашаруванням сенсів.
Цього разу ар брютівська стилістика робіт Молдованова доповнюється фактурою, що наближена до народних кичевих килимків. Звичне для автора поєднання простої форми та багаторівневої сюжетної лінії створює можливість розмаїття розумінь.
Поліна Ліміна