Куратор – Павло Гудімов

Ти тут тепер представляє першу в творчості Миколи Малишка спробу динамічної інсталяції. Дев'ять антропоморфних скульптур, опинившись серед життєподібних декорацій, оживають, отримуючи право вибирати, танцювати і навіть мріяти. Закоханий у прадавній слов'янський світ і його ідеал Людини Духовної, скульптор вирішує користатися мовою сучасного мистецтва, щоб відтворити найголовніші людські стани. До того мовчазні й лаконічні скульптури-символи, набувають динаміки руху й перетворюють простір експозиції у коло життєвих станів, яким просувається глядач у пошуках епілогу. Та скільки кожна жанрова сцена є самодостатньою, зачарованому глядачу ніколи не дійти до кінця.

Обираючи за об'єкт спостереження внутрішній духовний світ людини, митець винаходить власну форму її відображення – «дереволюдину». У пошуках обставин і контекстів, які змусили б дереволюдину ожити, Пігмаліон Малишко збирає конструкції дев'яти сцен, які стають обрамленням до історії кожної дерев'яної постаті. Динамічний потенціал, закладений у рухомій композиції скульптури, нарешті вивільняється, перетворюючи її в актора німої п'єси. Кожна скульптура веде особистий монолог із навколишнім простором і речами, які його наповнюють, не дотикаючись до іншої, повністю занурившись у власний стан. Неначе оглядаючись назад після пройденного шляху, дереволюдина бачить своє життя крізь призму найсуттєвіших емоцій, які вона переживає, розпадаючись в експозиції на дев'ять образів.

Олена Єгорушкіна