Основу нової авторської книги Павла Макова «Тижневик» складають переважно роботи, створені протягом 2011 і 2012 років у процесі підготовки частини проекту «Ковдра, Сад, Башта, Хрест, Доля», що презентувався в PinchukArtCentre навесні 2012 року, під назвою «Город» (Місце). До Тижневика роботи увійшли майже без змін, і лише деякі були доопрацьовані.
Змістова компонента авторської книги перекликається з концепцією хронотопа сучасного американо-німецького теоретика та історика культури Ганса УльріхаҐумбрехта, філософські погляди якого надзвичайно близькі Павлу Макову. «Ми повільно і поступово покидаємо хронотоп, який зумовив можливість Історизму. Можливо, що ми все менше здатні долати ті моменти Минулого, котрі хронологічно залишилися позаду.»*
В епоху репродукції офорти як маргінальна практика візуального мистецтва, перетворюються в матрицю сприйняття візуального як тактильного. «Навпомацки» видобуваючи «приховані місця», автор відтворює утопію, що функціонує за суб'єктивними законами часу. Утопію, де ретроспектива така ж невагома й ілюзорна як перспектива, а кожен окремий фрагмент реальності – вирізаний із цілого – є самодостатньою історією. Такий підхід до реальності у своїй монографії «У 1926: на вістрі часу» практикував і Ганс Ульріх Ґумбрехт – штучний порядок історичного часу, що консервує окремі моменти реальності в суб'єктивних текстуальних моделях.
У Тижневику, попри назву, не спрацьовує ні циклічна, ні лінійна модель часу, ні взагалі будь-яка прив'язка до Хроносу, потребуючи нової вимірювальної системи. Нею стає одиниця «стисненого часу», що дорівнює сторінці Тижневика – вкрай суб'єктивне переживання, яке викидає глядача у позачасовий простір зображення, що «проковтує» його як лабіринт, вихід з якого не передбачено.
Мета – побачити Тижневик як віддзеркалення самої істоти того, хто дивиться на нього. Або того, хто забере його у власність: задум проекту передбачає, що глядач може за бажанням стати власником будь-якої частини проекту – придбати роботу, «відірвавши» її зі стіни – вирвавши з календаря Тижневика назавжди.
Авторська книга «Тижневик» також потребує втручання: автори наголошують на тому, що її можна й потрібно використовувати не лише як предмет мистецтва, але і як тижневик у буквальному смислі слова.
Олена Єгорушкіна
*Зі статті Ганса Ульріха Ґумбрехта «Сучасна історія в теперішньому хронотопа, що змінюється» (2007).
Арт-центр Я Галерея разом із авторами висловлює подяку за допомогу у підготовці авторської книги «Тижневик» компанії «Arctic Paper», ТОВ «Перша експериментальна типографія», Павлу Риженку і всім, всім, всім...
Додатково ви можете ознайомитись зі статтею про проект.