Після сорока двох днів домашнього арешту Ксав'є де Местр написав: «Вони заборонили мені пройтися містом і передмістям, та вони залишили мені увесь світ». За ці 42 дні погляд де Местра на Речі у власному будинку змінився. Чи можливо, що ці речі змогли стати для нього всім НАШИМ світом? Стати – ВСІМ НАШИМ світом – без нас?.. Що ми відчуваємо, коли Речі отримують таку владу? Ніяковість? Ревнощі? Однак хто дає речам владу? Ми? Всього лише 42 дні, і погляд на звичне кардинально змінюється?

А якщо припустити, що всі перші роки нашого життя – це теж короткі постійні арешти, які ми відсиджували в дитячих кімнатах, якщо батьки забороняли «пройтися містом і передмістям» саме тоді, коли цього так хотілося? А якщо дитячої кімнати не було? Кутка достатньо, щоб відчути те ж, що і Ксав'є де Местр...

Хоча можливо потрібно «дорости» до Ксав'є де Местра, щоб відчути те саме.

Тоді якою цифрою можна порахувати ці перші роки? Тобіас Розенбергер пропонує цифру «20» – перші двадцять років... Ця цифра так само абстрактна, як і цифра «42» – сорок два дні домашнього арешту де Местра. Цифри не дають відповіді на питання, що означають для нас Речі – речі з минулим, гарні, дорогі, імпортні, радянські, зіпсовані, подаровані, нові, виписані із закордону, вкрадені, придбані на останні гроші, речі з дитинства, Речі... Цифри тільки вказують, що між Речами і нами є час – порахований у годинах, днях, роках...

Щоб подивитися на Речі перших двадцяти років свого життя, Тобіас Розенбергер використовує 4 камери спостереження, 9 моніторів та інші сучасні медіа. Ксав'є де Местр колись використовував Слово. Але часи змінюються.
Речі художника зберегли його батьки в Ашаффенбурзі. Тепер Вони – частина медіа-інсталяції «Перші двадцять років».

Алевтина Кахідзе