Перш за все, за словами Ніколь та Мішель, вони довгий час не малювали на полотнах, але саме під час повномасштабного вторгнення 2022-2023 років почали та в процесі відпочивали від всього. Візуальна релаксація – те, що тут закладено, аби на деякий час глядач міг зануритись в світ Йойо, відчути себе всередині доброго мультфільму, на кшталт «Adventure Time». Це і є певною рефлексією пережитих подій - вираження любові до рідних місць, відтворенні сюжетів вулиць Києва та Одеси. Момент заходу сонця на «Салюті», підйом або ж спуск фунікулера Поштовою Площею, танці на Потьомкінських сходах, берег річки або моря - закарбування в картині того, що можеш бачити кожен день, але щоразу по-різному.
Другим моментом є сприйняття простору: на картинах переважно урбаністичні сюжети, і це те як художниці бачать та транслюють його, на що звертають увагу. Невеликі полотна художниці малюють окремо, при тому зберігаючи одну стилістику, а на вулиці та великими картинами працюють разом.
Певним чином виставка «Вихід у місто» є перенесенням вуличного героя Йойо до галерейного формату та знайомство глядача з мистецтвом Сестер Фельдман й подальшим впізнанням їх сюжетів по місту.
Жовтий герой фланірує по місту. Фланірування - термін французького походження, що означає прогулянку вулицями під час якої отримуєш задоволення від споглядання міського життя. Теж саме відбуватиметься на виставці: ви, відвідувачі, спостерігатимете за міськими сюжетами на картинах та можливо, надихнетесь на продовження такого виду відпочинку вулицями Києва.
Попри військовий стан, події якого проникають у все навколишнє, є і причини радіти просто прогулявшись містом, як це робить герой картин.
Йойо постійно перебуває в міському просторі: чи то на стінах будівель чи то всередині картин. Мішель та Ніколь відтоді як вперше побували у Києві в 16 років, після невдалої поїздки автостопом до Львова, стоячи на Хрещатику, зрозуміли що люблять це місто з різноманітною архітектурою та відчуттям свободи в будь-якому районі. Це ж саме ви можете впізнати подивившись мультсеріал «Yoyo», де вже в анімації персонаж потрапляє у Київ з майбутнього та його пригоди серед таких як він, а не продуктивного беземоційного людства.
На прикладі картин з виставки помічаєш, що ми всі бачимо місто по-різному, що будівлі в залежності від світла змінюють не тільки свій колір та що зайшовши з іншої вулиці, простір в свідомості транслюється по-іншому. Це заклик досліджувати територію та знаходити щось особливе для себе.