Біблійні сюжети традиційно отримують чи не найбільшу кількість інтерпретацій, і цього разу свій внесок робить Олександр Король через проект під назвою «Восьмий день». Для художника цей етап творення світу стає уособленням сучасності. Певне протиріччя між розповсюдженим уявленням, за яким восьмий день наступає вже після Страшного Суду, та сприйняттям Короля надає ідейному навантаженню виставки додаткових сенсів.
Етап, у якому людство зараз існує, автор наповнює концептами релігії та науки, соціальними нормами та світоглядними засадами. Мистецьке дослідження сучасності стає міцно зв'язаним із людською особистістю, не зображуючи її прямо, але зосереджуючись на загальних дискурсах. Кожна окрема робота насичується великою кількістю семантичних символів, розташування яких відповідає текстовій структурі – і твори Короля фактично прочитуються. Так, цілий комплекс християнських та язичницьких речей, які пов'язані з обрядом екзорцизму, розкривають поняття саме у своїй сукупності. Сучасність, цей восьмий день, отримується з нецілісних, мозаїчних фрагментів: складеного по частинах образу Христа; метафори науки, яка передається за допомогою постаті Ніколи Тесли; старозавітної легенди про восьму єгипетську кару, сюжет якої легко зрозуміти виключно за роботою художника; темами насилля і вибору, що конкретизуються у формах кіднепінгу та битви відповідно. Та найбільший семантичний вибух знаходимо в інсталяції «Створення Адама», де божественне є невід'ємним від демонічного, а людське зведено до популяризації. Особливо голосно промовляють модерні та постмодерні художні техніки, які безапеляційно накладаються на класичну мистецьку форму Мікеланджело – і гіперболізують початкове послання.
«Сучасним є той, хто стежить за своїм часом, щоб побачити у ньому не світло, а темряву. Усі епохи для тих, хто прозирає у їхню сучасність, сповнені темрявою»*, писав Джорджо Агамбен, осмислюючи поняття відносин людини із часом. Тож бачимо, що саме до матерій темряви Восьмого дня звертається Олександр Король, і, таким чином, входить до специфічного, особливо наближеного співіснування з періодом сьогодення. Проте, авторський погляд аж ніяк не засуджує, а скоріше наповнений співчуттям до процесів, які відбуваються в одночасно нескінченній та короткочасній субстанції «сьогодні».
Поліна Ліміна
*Агамбен Дж. Что современно? / Джорджо Агамбен. – Київ : Дух і літера, 2012. – С. 49