Київ. Я Галерея

Яма

Олексій Половець

19.01.2022 – 12.02.2022

Олексій Половець

19 січня у Арт-центрі Павла Гудімова Я Галерея відкриється перша персональна виставка Олексія Половця «Яма».

Виставка Київ Я Галерея

Виставка Яма символічно опинилася тут, на Подолі, де старовинна архітектура сусідить із промисловими спорудами, ринками, клубами і новобудовами. Робота над проєктом починалася у 2018 році зі сконструйованого макета із до дрібниць відшліфованими деталями — філігранними ескізами об'єктів та інсталяцій. Ця архітектурна уважність властива практиці митця, для якого середовище об'єкта не менш важливе за його матеріальність.

Проєкт можна назвати відтворенням стихійної події, що порушує усталений перебіг речей. Безладні конструкції посеред київських вулиць — надзвичайна ситуація або ремонт дороги з огорожами із підручних матеріалів — вже стали чимось звичним для ока фланера. Перепони, об які спотикається увага, деформуються й отримують особисте значення; автор делікатно вихоплює і переміщує предмети з їхнього природного середовища до своєї майстерні, де їх ретельно обробляє і компонує у єдиний твір.

У роботі Обережно використана сітка з огорожі місця, де художник у дитинстві здобував перші вуличні досвіди. Серед них захоплення графіті, що простежується у Полюванні. Обидві роботи оформлені у рами: вони врівноважують чужорідні елементи на білому тлі, а скло відтак створює ефект музеєфікації. Це спроба зберегти та зафіксувати через повсякденні речі важливі для автора місця вразливості і спостереження. Кожна крихта є цінною. Однак він не вдається до зміщення контексту, як у практиці реді-мейду, а досягає інтимного діалогу з речами через їхню технічну обробку — випал списів, згинання дроту, деформацію металу, — та, врешті-решт, їх навмисного поєднання.

У фокусі інсталяції посеред зали опиняється хаотична конфігурація елементів постсоціалістичного міста. Пошматований бетон як складова частина композиції інтуїтивно натякає на відчуття тривожної нестабільності, й незахищеності, а занурена у отвір колода — дороги, яка втрачається під ногами. Металеві пластини у формі вибухів слугують тут чужорідними елементами й вказують на стихійну подію: чи то рух, чи то падіння у прірву. Художник поєднує грубість матеріалів із макетною акуратністю їх розміщення.

У серії робіт на папері Herbarium ефект етюдності досягається завдяки акварелі, що робить малюнок спонтанним і невимушеним. Зображені метаморфози тут є водночас чимось впізнаваним і незнайомим, чимось, що може викликати зацікавлення або відразу. Та, уважно розглянувши роботи, починаєш сумніватися: чи це справді рослини? Чи це один із можливих сценаріїв екологічних змін всередині ями?

Автор демонструє свідому спробу розглянути середовище, що оточувало і формувало його з дитинства. Проте крім особистих конотацій, проєкт пропонує розширити оптику:

Як місце впливає на нашу ідентичність? У яких умовах зростало покоління, що народилося у 1990-х? Ці питання можуть стати додумуванням соціального підтексту, якого не закладав художник. Він радше вдається до опрацювання матеріальних речей, щоб встановити діалог з місцем та оприявнити живу пам'ять — ту, що з часом стає уривком щоденникових записів чи збереженим знімком у телефоні.

Катерина Тихоненко

Автор

Народився в 1994 році в Києві.

Навчався на графічній кафедрі Національної Академії Образотворчого Мистецтва і Архітектури.
У 2017 - був студентом авторського курсу Павла Макова.
Переважно працює з об'єктом, скульптурою, графікою, інсталяцією

Живе та працює в Києві.