Перша персональна виставка Микити Кадана в Я Галерея представляє живописні, графічні роботи та об'єкти різних років, об'єднані темами "периферійних зображень" та "зображення периферії". Художник здійснює вкрай особистістну систематизацію знайдених візуальних матеріалів, збирає з них власний "поетичний архів". Журнал "Польща" Микити Кадана складається з ілюстрацій у радянських полемічних виданнях, спрямованих проти західного модерністського мистецтва, фотографій з архітектурних журналів соціалістичного часу, зображень, що циркулюють у сьогоднішніх новинах, та матеріалів справжного журналу "Польща", який видавався російською мовою у Польській Народній Республіці. Всі разом вони збираються у своєрідний документальний орнамент, який має на меті «зрівняти» центр і периферію знання, зв'язати різні периферії між собою, виробити новий не-централізований спосіб дивитися на історичні процеси, що продовжуються у сьогоденні.
Повторюваний мотив цитування окраїнних, периферійних зображень – це те, через що ці різночасові роботи були зібрані в одну експозицію. Автора в даному випадку цікавить не «проект», а «виставка картин та малюнків різних років».
I
Звичне місце катастрофи – знаходиться на периферії, в боковому полі зору. Те що в центрі швидко вичищають з найменших шпарин, ліквідують за допомогою комунальних служб, на околиці стає безстроковою рутиною вбивства та розграбування. На околицю видимого змітаєш сміття, а в ньому неминуче починаються процеси, чреваті бідами. Ці процеси, подібні до самозародження мишей і змій у брудному ганчір'і, абсолютно неможливо не те що втримати під контролем, – навіть довго концентруватись на них є чимось за межами можливостей. Також на периферії розміщуються архіви, котрі поступово втрачають структуру, осідають у непоіменованість та однорідність. Зникає сама межа між архівом і звалищем. Робота над систематизацією того, що наповнює периферію, здається приреченою. Але взявшись за неї, отримуєш шанс переналаштувати власну оптику, усунути саму відмінність периферії і центру, зрівняти їх у правах.
Картинки, що втекли з рамок, що втратили контекст. Свідчення, правдивість котрих не підлягає перевірці. Місце і час дії не зазначені. Архівні фотографії – імовірно об'єкт підробки та пропагандистської маніпуляції. Це ваші жертви, а не наші. Безіменне життя та його переривання, яке не потребує пояснення. Сніг ховає обличчя пам'ятника. Свій-чужий-свій. Дар розрізнення не отримано ззовні. Самому треба вчитися, усе самому.
II
«Журнал «Польща» – це все одно що:
Мистецтво та боротьба ідеологій.
Товариш Гомулка говорить про досягнення народної влади.
Щорічний огляд молодих талантів.
Агріколя – один із Варшавських парків, місце спортивних занять школярів.
На прикордонному пункті митники записують ввезену до Польщі валюту.
Переселенці з'явилися у місті наступного дня після капітуляції гітлерівців.
Пересадка кукурудзи на дно океану. 1969 *
Частково спалені. 1970 **
Так, у скульптурній групі «Екзекуція» *** показано жертв невідомо ким вчиненої розправи. Лежать трупи, один із яких висить головою донизу. Кругом безлюдно. Твір висловлює відчуття приреченості, фаталізму, безглуздості спротиву насильству, безкарності будь-якого злочину, і за своєю суттю – антигуманістичний.
Художники використовують ексцентрику («скульптура» пальця, що стирчить із землі)****, самопародіювання та висміювання цінностей цивілізації споживання.
III
Використані матеріали:
1. Ілюстрації з журналу «Польща», що видавався російською мовою в Польській Народній Республіці.
2. Репродукції художніх робіт із радянських полемічних видань про мистецтво капіталістичних держав.
3. Сучасні та архівні фотографії – документи масового знищення людей.
4. Фотографії пам'ятників під снігом.
5. Фотографії з журналу «Будівництво та архітектура» 1970–1980-х рр.
6. Цитати з статей журналу «Польща» (1967-1969 рр), книг «Модернізм. Аналіз та критика основных напрямків» (М: «Искусство», 1987), «Філософія та мистецтво модернізму» (М: «Политиздат», 1980)
* Робота Деніса Опенгейма
** Робота Роберта Смітсона
*** Робота Джорджа Сігала
**** Робота Сезара