Вільнюс. Titanikas Exhibiton Halls, Vilnius Academy of Arts
Genofond Pinakothek
29.01.2011 – 26.02.2011
- Завантажити:
- каталог
Куратор – Павло Гудімов
Ніна Мурашкіна / Юрій Кузьменко / Руслан Тремба / Садан / Володимир Стецькович / Олег Грищенко / Антон Логов / Микита Кравцов / Світлана Струк / Добриня Іванов
У січні 2010 року за ініціативи арт-центру Я Галерея і особисто куратора Павла Гудімова стартувала програма Генофонд. Від початку це було дослідження молодого, незнаного пласту українського мистецтва, проте це дослідження не зупинилось на стадії спостереження-каталогізації, а мало активну процесотворчу компоненту. Протягом року Павло Гудімов безпосередньо працював з кожним з учасників програми, і насправді виконував роль, відведену тьюторам в мистецьких академіях – рецензував, направляв, радив, що почитати-подивитися, знайомив з художниками, підказував ідеї для перших проектів. І хоча програма базувалася на вже значному досвіді роботи арт-центру з молодими авторами (українські «нові гуманісти» Артем Волокітін і Юрій Пікуль були стипендіатами арт-центру 2008-2010 рр., а з групами Р.Е.П., SOSка, Анатолієм Бєловим та Дмитром Мойсеєвим, Алевтиною Кахідзе було реалізовано ряд спільних проектів), Генофонд – це перший приклад системної послідовної роботи з новим поколінням художників.
Генофонд об'єднав 10 особистостей, різних творчих тіл, приватних історій – від ще зовсім недосвідчених, буквально «зі шкільної лави» талантів до відповідальних батьків кількох дітей, художників із серйозною академічною освітою, і відвертих самоуків-авантюристів, соціально відповідальних й цілком занурених у себе. По-жіночому відверта вуайеристка Ніна Мурашкіна захоплена пошуком прихованої сексуальності й тваринних інстинктів в людині, в той час як одинак Юрій Кузьменко спостерігає більше за неістотами – банальними предметами в своєму побутовому оточенні, вони ж і є головними героями його лаконічних робіт. Руслан Тремба працює із темою тілесності, досліджує власну сексуальність й проводить неочікувані паралелі із релігійними образами. Садан надовго занурився у нескінченну утопічну історію еволюції: на його думку, сьогодні людство знаходиться на найнижчій ланці духовного розвитку і на підтвердження власної тези створює чарівних потворів в об'ємі й графіці, які з часом, сподіваємось, досягнуть фізичного й метафоричного ідеалу. Для графіка Володимира Стецьковича немає жодних обмежень – його Птахи «окупують» папір, білизну та ландшафти, а Ліжко – навіть людське тіло. Проекти Олега Грищенка, послідовника класичної школи книжкової графіки, мають соціальну направленість і реалізуються, здебільшого, в публічному просторі. Випускники Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури Антон Логов і Микита Кравцов – обидва живописці. Живопис Кравцова розкутий і легкий – образний реалізм, як характеризує його сам художник. Роботи Антона Логова стримані свідомою простотою «картинки». Опрацьовуючи сучасний міський пейзаж, художник тонко балансує на межі абстракції й ледве вловимого фігуративу. Світлана Струк також спостерігає за містом, й собою в ньому. У характерній живописній манері створює колажі-історії, за впізнаваними образами яких проглядає неминучий біль приреченої на самотність людини. Добриня Іванов навчався живопису в майстерні Олександра Бабака, але працює, здебільшого, в жанрі інсталяції. Експериментує з фактурами й редімейдом. Очевидне розмаїття тем та підходів не заперечує одного – всі генофондівці є художниками «на старті» («emerging artists»), а це означає не тільки недосвідченість у взаємодії з інфраструктурою сучасного мистецтва, а й певну потенційність, й жагу до експерименту.
Програма Генофонд розгортається у кількох напрямках. По-перше, це спільна робота куратора і художника над виставковими проектами. У 2010 році 6 генофондівців показали власні персональні проекти в стінах арт-центру Я Галерея, інші 4 – приготували їх у 2011 році. Вагомим фактом також є їхня участь у групових кураторських проектах – виставки генофондlovekiev в Київській міській галереї «Лавра», Моно в запорізькій галереї Ленін, не будучи обмеженими тематичними рамками є певним «зрізом» настроїв молодих художників, що на перетині виявляють універсалії. Освітня складова програми – це активне «занурення» у сучасне мистецьке життя, соціалізація, знайомство з різними поколіннями художників. Так, Ніна Мурашкіна отримала багато корисних порад від заслуженого українського графіка Сергія Якутовича, Антон Логов знайшов про що поговорити з Ігорем Яновичем, роботи Стецьковича набули нової форми після активного спілкування з Петром Гуменюком...
Важливою складовою Генофонду є стипендіальна програма, яка забезпечується українськими меценатами. Завдяки Олександру Каменцю, Павлу Мартинову, Діні Сінклер, Олені Хоменко учасники програми щороку отримують стипендії.
Генофонд. Пінакотека – важливий крок на шляху інституалізації самої програми як культурного явища і кожного окремого художника. Проект розпочав своє виставкове життя у Вільнюсі, продовжив у Львові та Дніпропетровську й багатьох інших містах і країнах.
Павло Гудімов, куратор програми Генофонд та цієї окремої виставки, так описав її:
«Назва виставки природньо прийшла до мене після відвідання трьох Пінакотек у Мюнхені. Неймовірно цікаво спостерігати, як нове покоління художників знаходить опору в класичному європейському мистецтві, українській мистецькій традиції й оперує мовою, зрозумілою в глобальному світі. Емоційність, талант, винахідливість, сексуальність – складові нашої Пінакотеки».
За підтримки Посольства України в Литовській Республіці, Посольства Литовської Республіки в Україні, Вільнюської академії мистецтв, українських меценатів Олександра Каменця, Павла Мартинова, Діни Сінклер, Олени Хоменко.