Приповідки – поняття, що в Західній Україні об'єднує в собі такі види фольклору, як прислів'я та приказки. Стислі, образні та ритмічні філософські афоризми, висловлені народом з іронією і сарказмом. Наповнені глибоким змістом, вони є мудрими судженнями, що містяться в одній невеликій та ємній фразі. Головне, основне, вибране.
Здебільшого прислів'я та приказки сприймаються як сталий текстовий елемент. Ці фрази ми застосовуємо у розмові ніби автоматично – не візуалізуючи та не задумуючись. Наприклад, вислів «під три чорти». Я лише недавно зрозумів, що мова йде про чортів, та ще й трьох. Тобто мозок не намагається їх розшифрувати, а використовує як своєрідну константу. І від цього вони стають ще більш символічними. Тому мені було дуже несподівано й цікаво візуалізувати прислів'я і розглядати їх не лише як текст, але і як сюжет. А сюжети, як виявилося, можуть бути дивними та неоднозначними.
Приповідки – короткі притчі, а цей проект по своїй суті є ілюстраціями до них. Я намагався розглядати прислів'я як свого роду сценарій. Це не виключає його моральну складову, а навпаки – повинно підкреслювати ідейну значимість. Тобто картинка має слугувати доповненням до тексту і сприяти глибшому його осмисленню, а текст залишається основним елементом творення зображуваного.
Приповідки – один із найдавніших жанрів народної творчості. Це текстові символи, які передаються багато поколінь. Ми, наприклад, вживаємо ті самі вислови, які вживали наші предки багато століть тому, ще до появи писемності. Вони містять у собі елементи давнього світогляду, релігії та магії.
У наш час, як і в часи минулі, прислів'я та приказки є часто вживаними в мові незалежно від категорії населення, віку та соціального статусу. Не зважаючи на те, що ці фрази прийшли до нас із далекої давнини, вони не втрачають актуальності та змісту, бо є вичерпними стислими думками, які, до того ж, легко адаптуються, трансформуються та можуть набувати нового значення.
Андрій Хір