Київ. Арт-центр Я Галерея

Рожева серія / Столярня

Володимир Костирко

27.11.2013 – 11.01.2014

Володимир Костирко

Нова виставка Володимира Костирка «Рожева серія / Столярня», створена з робіт, більшість з яких були вперше представлені в масштабній експозиції «Лувр» у Львівському Палаці Мистецтв цього літа. Сьогодні в Києві «Рожева серія» виставлена в повному складі (кілька робіт були написані восени), а «Столярня» опонує їй в сусідній залі Я Галерея.

Виставка Київ Арт-центр Я Галерея

Погані митці копіюють, хороші – крадуть.

Пабло Пікассо Бенксі

Сіре і рожеве.

Майстéрство і технічна репродукція.

Аура й симуляція.

До кола цих протистоянь долучає нас нова виставка Володимира Костирка «Рожева серія / Столярня», створена з робіт, більшість з яких були вперше представлені в масштабній експозиції «Лувр» у Львівському Палаці Мистецтв цього літа. Сьогодні в Києві «Рожева серія» виставлена в повному складі (кілька робіт були написані восени), а «Столярня» опонує їй в сусідній залі Я Галерея.

На перший погляд, ми маємо справу із доволі нетиповою для Костирка темою, ближчою до ворхолівських та юнгіанських мотивів, аніж до «нових старих майстрів». На обговорення висунуті проблемні теми мистецтва XX століття: автентичність твору та його репродукція, втрата аури (Беньямін), копіювання та розмноження одного й того ж самого (Ворхол), створення образу як симулювання (Бодріяр). Головним питанням експозиції стає рефлексія з приводу того, яким є мистецтво після усіх тих гасел, критик, теорій та провокацій?

«Рожева серія» розпочалася із зіставлення двох артефактів – фотографії стріт-арту Таліба та старої колони. Таліб пропонував новий державний прапор України, на кшатлт радянського, але на місці зірки намалював чорний тризуб, а замість червоного кольору революції – рожевий колір всеохопної «симпатії» мешканців, схильних до ніжного вигляду будинків. У свою чергу, ультрамаринова основа колони, що дійшла до нас ще з бароко, з часом, втратила первинний вигляд і стала рожевою. Зав'язаний на цих сюжетах діалог старого і нового народив серію, вкриту рожевим монохромом.

Більшість полотен представляє окремо виділені предмети, складені в своєрідну абетку, літери якої працюють за правилами архетипів: перед нами елементи чи то історії мистецтва (балончик стріт-артистів, дорогоцінний діамантовий череп, банан з обкладинки Velvet Underground) – чи то художнього шляху самого автора (балончик як риторична зброя футбольних фанів, портрет людини з черепом і банан, що чекає на рококові ротú). Зображені в ренесансній манері – коли для живопису ще не існувало окремих і дефективних речей, а були лише досконалі об'єкти – від «фізкультурної рожевості» гирі вагою 32 кіло, через пігментацію утопічної валюти «галер» та сяйва палаючих авт, до «есхатологічного рожевого» ванної самогубця, – роботи створюють простір археології ідеалів, відкритий до численних інспірацій та інтерпретацій. Але, не зважаючи на власну ейдетичність, усі вони опиняються майстерними копіями копій, оригіналом до яких є техніка малюнку, а не самі феномени. Власне, форма посідає важливе місце у цій темі. Нова робота «Нога», двічі віддзеркалена, пародіює фірмовий «почерк Леонардо» та водночас долучає до сучасної проблематики більш ранні роботи, зорієнтовані на давнішу історію мистецтва («Halychyna i Ukraina», 2002). Да Вінчі посідає місце «хірурга» від мистецтва, головного творця архетипічних образів Відродження; досі не спорохнів червоний колір, що обрамлює дигітальні відносини Галичини та України; кислотно-рожева зачіска Амура відображає смак стійкої любові, залучаючи й тілесний аналог – розстріляне тіло живого Себастьяна.

Не такою є друга зала. Тутешній ремісницький затишок обстоюється на перетині ескізів до майбутніх меблів та живопису рук столяра – майстра без вказівного пальця. Замість часу та ідей тут працює простір та тіло. Замість рожевого memento mori – реальна втрата органів, а замість вічних форм – контртеза предметів побуту, в усій вишуканості, одиничності та складності. Не зважаючи на те, що меблів ще немає, їх креслення не сприймаються як ейдетичні. Цей ефект підтримується присутністю «Вівтаря столяра», який став першою за останні двадцять років інсталяцією Костирка. Спершу створений в експозиції «Лувру», разом із старим верстакóм був експонований диптих «Рука столяра», який надалі був оточений антикваріатом із приватної колекції художника. Просторова композиція стала сакралізованим дерев'яним центром, підіграючи зауваженню Бодріяра про те, що «кожна стара річ є красивою сама по собі, лише тому, що дожила до наших днів».

«Рожева серія / Столярня» – дві зали, що витримують між собою встановлену відстань, дві окремі зони, будь-яке зближення яких залишає естетичний опік. І як то буває, глядач – той обов'язковий елемент, який у своїй здатності пересуватись делегований до того, аби перетворити протистояння на плідну комунікацію. Саме в мужності цього руху має шанс відкритись віднайдена Умберто Еко метаморфоза, коли від декількох штампів нудить, а тисячі кліше – розчулюють.

Борис Філоненко

Автор

Народився в 1967 році у Львові.

У 1987 році закінчив Львівське училище ужиткового та декоративного мистецтва, а в 1999 році – Люблінський католицький університет, факультет історії мистецтва.

У студентські роки заснував і видавав самвидав "Кремнюк", літературним ядром якого були члени львівського угруповання "ЛуГоСад".

Віртуальний тур
14.09.2016 – 17.10.2016
Виставка Київ Арт-центр Я Галерея
29.04.2015 – 01.06.2015
Виставка Київ Арт-центр Я Галерея
08.11.2013 – 14.12.2013
Виставка Дніпропетровськ Арт-центр Я Галерея
27.04.2013 – 10.06.2013
Виставка Одеса Галерея ХудПромо
05.10.2011 – 07.11.2011
Виставка Київ Арт-центр Я Галерея, Волоська 55/57
01.09.2010 – 27.09.2010
Виставка Київ Арт-центр Я Галерея, Волоська 55/57