Черкаси. Обласний художній музей
Земля
13.10.2011 – 13.12.2011
- Завантажити:
- прес-реліз
Куратор – Павло Гудімов.
Андрій Сагайдаковський / Павло Маков / Ігор Янович / Анна Войтенко / Олександр Бабак / Тамара Бабак / Олександр Чекменьов / Олександр Сухоліт / Микола Маценко / Олена Бланк / Тіберій Сільваші/ Олександр Кадніков / Олександр Ранчуков / Марія Бикова / Микита Кравцов / Олег Грищенко / Антон Логов / Микола Малишко
У Черкаському обласному художньому музеї арт-центр Я Галерея представив проект Земля. Ця подія відбулася в рамках Другої Всеукраїнської науково-практичної конференції «Візуальність у контексті культурних практик» і фестивалю «Три крапки».
Виставка представляє собою тотальну інсталяцію, де працює весь об'єм простору, а не лише стіни колишньої адміністративної будівлі, що за часів незалежності символічно стала художнім музеєм. За задумом куратора, це – реекспозиція третього поверху, діюча модель музею сучасного українського мистецтва, гра з класифікацією та розташуванням експонатів за трьома вимірами.
Перший вимір – це земля. Земля як основа й матеріал, як чиста матерія. «Мистецтво виросло на землі, а вже потім піднялось до небес». Другий вимір – це ліс як середовище існування. Едем, парк, сад, город, як рослинний матеріал, деревина, як територія для збирання і полювання. Третій вимір – це те, чим ми всі відчайдушно захоплені, нестримне бажання оволодіти здобиччю, це амбіції, успіх, визнання, слава, кар'єра, влада, війни, свобода, незалежність... Підписи-підказки, які закладає куратор, або розкривають, або заплутують відвідувачів, які так чи інакше втягнуті в цю гру.
Більшість робіт виставки вперше виїхало на «гастролі» українськими музеями. Масштабну керамічну інсталяцію Олени Бланк Дрова та бетонний проект Горизонт живописця і філософа Тіберія Сільваші бачили лише в Києві. Деякі твори, зокрема, роботи Geo Антона Логова, вперше були представлені публіці.
Основу проекту складають роботи Олександра Сухоліта і Олександра Бабака, написані в 1990-х, що стали базовими для розвитку українського сучасного мистецтва, глибокі дослідження утопії Павла Макова, фотоінсталяції Олександра Каднікова, подорожі до Закарпатського села Іза Анни Войтенко та потужні «вугільні» портрети Донбасу Олександра Чекменьова. Національна самоіронія в роботах Миколи Маценко, розстріляні полотна Микити Кравцова, стікаюча матерія у творах Ігоря Яновича та живопис на килимках Андрія Сагайдаковського створюють неповторний мікроклімат проекту і одночасно заплутують нитки оповідання про взаємовідносини Нас і Землі.
Ілюзію «легкого початку» надають експозиції роботи Тамари Бабак, що нарізала гілок і зробила пружні луки, Миколи Малишка, який «пішов у ліс і вирубав сокирою людські постаті», Олександра Ранчукова, який вуайєрично насолоджувався корою дерев. А Олег Грищенко створював картини старих парків на величезних паперових парсунах... Позаяк, земля не може бути ні легкою, ані «красивою». Земля – це проект про творчість, якою вона є насправді. Без блиску, без прикрас. Наше мистецтво – не штучне, не синтетичне, ні в матеріалі, ані в техніці, ані в мисленні.